Текст проповіді: До римлян 3:19-28
19 А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. 20 Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. 21 А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. 22 А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, 23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, 24 але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, 26 за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. 27 Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. 28 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Нині ми святкуємо парафіяльний Храмовий празник, продовжуємо святкувати 25-літній ювілей відродження українського лютеранства, а за три дні святкуватимемо День Реформації. Чим є для нас ці свята, ці особливі дні нашого церковного календаря? Вони є переможними свідченнями утвердження Божої правди про спасіння з благодаті у Христі – Однородженім Сині Божім. Саме цю незаперечну, вічну і рятівну для кожного грішника правду проголошували світові Христові Апостоли, зокрема Іван та Яків, на честь яких названо нашу громаду. Писання називає Івана та Якова, а також інших служителями Ісуса Христа і розпорядниками Божих таємниць (1Кор.4:1,2). Наголошуючи на значенні і важливості їхнього служіння, апостол Павло зазначає, що головною рисою цього служіння є вірність покликаних служителів Спасителеві та Його Євангелію. Добре знаючи про виклики, які стоять на шляху служителів непофальшованого, чистого Євангелія Ісуса Христа, Павло каже: «7…деякі є, що…хочуть перевернути Христове Євангеліє. 8 Але якби й ми або Ангел із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! 9 Як ми перше казали, і тепер знову вам кажу: коли хтось вам не те благовістить, що ви прийняли раніше від нас, нехай буде проклятий!» (Галатів 1:7-9). З тих пір, як Святий Павло написав ці слова, минули століття, однак мусимо визнати, що досі у світі є ті, котрі непокоять віруючих «і хочуть перевернути Христове Євангеліє». Це фальшиві вчителі, які мають на меті запевнити людей у тім, що їхнє життя і спасіння залежить виключно від них самих, від їхніх власних зусиль або ж від кількості їхніх заслуг та добрих діл. Вони не розуміють правдивої сутності людської природи, гріха, Божого Закону, Божої справедливості і Христового Євангелія. Божа ж правда така, що всі люди без винятку «згрішили, і позбавлені Божої слави». Весь світ «винний Богові» і саме в такому світі ми з вами живемо. Після гріхопадіння Адама і Єви кожна людина народжується грішною, не може і не бажає коритися Богові. Вона грішить, і її гріх «пізнається Законом» Божим. Інколи деякі речі у людей зовні виглядають добрими, але тільки зовні. Правда в тім, що те, що так часто подобається в нас людям, не є добрим в очах Бога. Чому? Тому що тільки праведний, святий і справедливий та правдивий Бог бачить речі, такими як вони є насправді*. Він бачить те, що сховане від людських очей. Він дивиться не на наше обличчя, а на наше серце і бачить те, що знаходиться всередині серця. (Написано: 1Сам.16:7 Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце… Саме в серці людини зосереджені всі проблеми, що приховані від людського ока, але знані Богом. Спаситель каже: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Мт.15:19). Дорогі брати і сестри, 500 років тому, коли Мартин Лютер був ще молодим ченцем-августинцем, він отримав багато настанов стосовно того, що є вірним і добрим, а що є поганим і гріховним. Одне з фальшивих вчень, якого його навчали, полягало в тім, що саме´ гріховне бажання чи схильність до гріха, ще не є гріхом, що Бог не зараховує людині за гріх її гріховне бажання, а гріх лише тоді вважається гріхом, коли його вчинено на ділі. Подібне твердження суперечить вченню Божого Слова. Згодом, досліджуючи і вивчаючи Боже Слово, Лютер, завдяки Святому Духові пізнав, що гріховне бажання таки є гріхом і що все, що робить грішник не може бути добрим в Божих очах, а радше є гріховним. Найкраще з того, що може робити грішник – це грішити. Ми бачимо це щодня. Отож, якщо людина може бачити тільки те гріховне, що видиме для її очей, то для того, щоб приховати свій гріх перед іншими людьми, вона вдається до лицемірства. Ніщо не завдає стільки шкоди у справі правдивого проголошення Божої правди та служіння Богові, як лицемірство. Якби Бог дав нам дар бачити людське серце, то ми були б настільки розчаровані багатьма людьми, що зазнали б розпачу та відчаю. Ще одна проблема, притаманна багатьом – відсутність належного усвідомлення власної гріховності, тобто та ситуація, коли людина радше вважає за потрібне замислюватись над чужими, а не власними гріхами і Божим покаранням за них. В молодості Мартин Лютер також зазнавав розпачу і непевності у спасінні, прощенні гріхів і вічному житті. Він мучив себе тілесними карами і постом, годинами молився, однак розпач не полишав його до тих пір, поки Господь Святий Дух не відкрив йому правдивого вчення про спасіння, про котре говорить Апостол Павло: «Ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається». Дорогі брати і сестри, ми не маємо правдивої віри в нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа до тих пір, поки ми замкнені під Законом через усвідомлення власних гріхів на основі Божого Закону. Саме через Заповіді – Божий Закон пізнається гріх. Закон вчить нас, що всі ми від природи є грішними і не можемо стати праведними самі, без Божої допомоги. З іншого боку, Біблія каже, що тільки праведний може вспадкувати Царство Боже. Тому Святий Павло говорить: «А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує…». Отож всі ми потребуємо праведності, котрої не маємо і не можемо отримати власними зусиллями, а лише завдяки Божій ласці. Ми конче потребуємо правдивої доброти, любові, чистоти, для того, щоб бути «праведними» і увійти до спільноти зі святим і праведним Богом. Де її взяти? Звідки і від кого ця праведність приходить? Від Ісуса Христа. Вона дається нам Богом через віру в Його Однородженого Сина, який помер за нас і за наші гріхи на хресті і визволив нас від влади гріха, диявола і смерті і примирив нас з Богом. Кожен, хто вірує в Ісуса Христа, як свого єдиного Господа і Спасителя, вспадковує цю праведність і є праведним перед небесним Отцем. Святий Павло говорить: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру». Так само як всі люди є за природою грішними і потребують праведності, якої не мають, всі вони виправдовуються виключно з Божої благодаті через відкуплення, що в Ісусі Христі. Святий Павло каже: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону». Через віру в Христа, ті, що були грішними, проголошуються заради Нього і Його святої крові, пролитої на Голгофі, праведними. Однак наша віра в Христа розіп’ятого, сама по собі не чинить відкуплення, не вмилостивлює Бога, не відсилає Христа знову і знову на хрест, де Він був розіп’ятий, знову і знову роблячи Його Агнцем Божим, який помер за гріхи світу. Бо Він зробив це один раз і воно чинне назавжди! (Євр.9:12). Виправдані не власними заслугами, а вірою з Божої благодаті, хваляться не собою, а «Христом розп’ятим» (Гал.6:14). Вони «в Христа охристилися і в Христа зодягнулися». Їхня віра чинна любов’ю і рясніє плодами – добрими ділами любові до ближнього. Дорогі у Христі брати і сестри, коли ваше сумління буде звинувачувати вас, лякаючи вас справедливим Божим судом, пам'ятайте, що цей суд справді настане, але він буде страшним для нерозкаяних грішників, тих хто злословить, лицемірів, перелюбників, ідолопоклонників, п’яниць, злодіїв та подібних до них (1Кор.6:10; Гал.5:21). Ті ж, хто вірує в Ісуса Христа, живе життям сповненим каяття, покладається на Нього, тримається благословінь свого Хрищення, – зодягнуті у Христову праведність. Вони можуть не боятися суду бо матимуть там Заступника перед Отцем – Христа праведного (1Ів.2:1). Це біблійне вчення – найбільший скарб у цьому світі. Його передали нам апостоли Іван та Яків. Ось чому святкуючи Храмовий празник і День обнови Церкви, ми згадуємо їх, а також Господнього раба Мартіна Лютера, через котрого Господь об’явив світові чудове і безцінне вчення Святого Писання про виправдання з благодаті через віру в Христа Спасителя. Бережіть це вчення у своїх серцях і зростайте у пізнанні Слова Божого, зміцняючись вірую через правдиві Тіло і Кров Спасителя у Господній вечері.
Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар