Інкубатори для шоубізнесу

Всесвітня лихоманка дісталася до України... Мільйони людей прикипіли до телеекранів... Емоції через край... Сльози, ейфорія та розчарування охопили більшу частину населення країни... Шоу заслоняють негаразди, переносять в "країну мрій", спонукають не думати про щоденні турботи і сподіватись на "диво" у вигляді лотерейного виграшу або призового місця у конкурсі. Ділки шоу-бізнесу вже добралися до дітей. Спершу "працювали" лише з молоддю та старшим поколінням. На суддівських стільцях  - маститі "шоу-мени" та "шоу-менші". Нині саме вони - найпопулярніші "зірки екрану". Вони і ті, що стоять "за лаштунками" - "роблять погоду", готують собі заміну, підґрунтя для майбутніх прибуткових проектів. Це видно неозброєним оком. Варто лише звернути увагу на репертуар виконавців шоу, на коментарі суддів та ведучих і стане зрозуміло, що саме планують для переможців конкурсів їхні організатори. З них "ліпитимуть" нових попсових виконавців на догоду загалові. Тим, у кого інший світогляд, стиль виконання, репертуар і поведінка доводитимуть, що це "не формат", що це не "круто", "не сексуально", не, не, не.... Окремі таки вилетять з обойми і підуть своїм шляхом (на щастя!). Але більшість стануть на місце нинішніх "зірок" і "шоу триватиме". Аякже  - Show must go on... От тільки це шоу дедалі частіше з солодкуватим присмаком примітивізму, недолугих жартів "нижче пупця", атрибутів нічних барів. Тому й сумно...

Не лише шоколад і музика

Ми не завжди уважно прислухаємось до слів музичного супроводу в рекламних відео, а даремно. Як виявляється, інколи їхній зміст є на кшталт "не до складу, не до ладу", або ще гірше - містить, м'яко кажучи, "дивні слова". Наведемо приклад: реклама шоколаду, ось  англомовна версія супроводу:  
Gotta girl so fine, 
Loves me all the time,
Pull her hair, slap her face, 
But it's alright, she just wants 
To be disgraced...
ПЕРЕКЛАД:
У мене є чудова дівчина,
Вона кохає мене до нестями.
Я сіпаю її за волосся, даю ляпаси,
 - Жодних проблем!
Їй подобається бути знеславленою/збезчещеною...


Отакі справи... Цікаво, хто автор слів та музики? Сумно... Хоч бери й не їж далі їхнього шоколаду...

Розчарування у "мистцях"

Народ потребує "хліба" і "видовищ" і "мистці" ніколи не баряться дати йому цих "захцянок". Чого тільки не подибуємо нині і в літературі, і в живописі, і в телебаченні, і в музиці. Як казала Ліна Костенко - "вивертають низ", бо хочуть чимось подивувати, а нема чим - Бог не дав талану. "Мистці", почасти, ображаються, що "їм не дають", "їх не пускають", "їх утискають". А як на мене, то чимало з них вже давно наче з глузду з'їхали. А може то для них вже стало природним, звичним пропонувати загалові усякий непотріб - "А ну, як проскочить і прославлюсь!". Якось відвідував чудові виставку, присвячену Різдву і милувався блискуче виконаними експонатами з паперу, дерева, природних матеріалів. Якоїсь миті настрій зіпсувся моментально. Щойно зібрався написати кілька слів до книги відгуків, як помітив навпроти стола на стіні доволі великого розміру фото "голозадого вуйка" з малярським причандалям в руці. Організатори вирішили поєднати "приємне і корисне". Згодом "відшукав" ще кілька "пікантного вигляду" світлин. Був просто ошелешений! У відповідь на моє "фе" почув, що "нині такі часи, що це є всюди і на кожнім кроці", а ще "то не ваша справа, що хочемо, то вішаємо"... Я ніяк не можу збагнути - невже "мистці" настільки втратили відчуття пристойного, що ладні навіть на християнські свята не звертати увагу на почуття віруючих. Але з усього виходить, що так воно є. Тому я дедалі більше розчаровуюсь у "мистцях". Таки у більшості простих людей краще розуміння "добра і зла", ніж у них.

Стаття про 5 речей...

Інтернетом ширяє стаття "5 речей, про які найбільше шкодують люди перед смертю".  Її  копіюють також релігійні видання. Та я б не поспішав це робити. Поясню чому. Загалом стаття зводиться до того, що перед смертю люди, начебто, найчастіше усвідомлюють, що вони за життя не були справді щасливими. Але, власне, це і засмучує. Я не знаю, яким чином збиралися дані для цієї статті.  З огляду на те, що в статті не згадується жодним словом такі речі як - гріх, каяття, муки сумління, потреба у прощенні, віра в Спасителя від гріхів, молитва -  вона не є повчальною і потрібною. Вона радше є логічним продовженням життя людини без Бога, людини, що переймалася впродовж життя особистим, матеріальним, а не духовним. Вона не скеровує людей до Божої правди, до Спасителя, не застерігає їх щодо того, куди допроваджують  думки  про власне щастя, в котрому немає місця для Бога. Тож стаття - це пряме віддзеркалення того, чим живе світ нині, переважна більшість людей у світі. Тому сумно...