Так чудово, що Бог дав нам проповідників Божого Слова для скерування людських сердець, всередину яких ми не можемо заглянути. Це Боже служіння і Бог наказує нам: «Проповідуй! Я попіклуюсь про прибуток! Я знаю людські серця!» Оце і повинно бути втіхою для нас (проповідників Слова – ТК), навіть якщо світ насміхається з нашого служіння.
Зібрання творів Лютера, т.54, Застільні бесіди, No. 3492...
Показ дописів із міткою пастирське служіння. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою пастирське служіння. Показати всі дописи
четвер, 5 березня 2015 р.
середа, 14 серпня 2013 р.
Лютер про працю душпастирів
Кожен пастир і проповідник повинен старанно скеровувати
своїх людей до каяття та молитви.Це слід робити, показуючи людям їхні численні
гріхи і невдячність, через які ми заслуговуємо на Божий гнів та немилість, а
відтак буваємо справедливо спроваджені Богом в руки недоброзичливця…
Мартин Лютер (1483-1546)
LW 46:171 On War Against the Turk
Labels:
вислови Лютера,
каяття,
Мартин Лютер,
молитва,
пастирське служіння
четвер, 30 травня 2013 р.
Лист до пастиря
Нещодавно прочитав англійською цікаву статтю - "Лист парафіянина до пастиря". Переклав її на українську і хочу запропонувати читачам свого блогу.
========================================
Давид Олсон
Лист парафіянина до пастора
Любий пастире,
Я є простим парафіянином, мирянином, одним з багатьох, кого ви бачите впродовж тижня і в неділю в церкві. Ми знаємо імена одне одного. Можливо, вам відомі деякі подробиці з мого минулого і те, скільки часу я є парафіянином цієї громади. Можливо, у нас навіть є схожі захоплення…
Ви є душпастирем, моїм душпастирем. І за це я вам дуже вдячний. Сподіваюсь, що вас задовольняє призначена вам нами зарплатня, втім, я розумію, що вона доволі скромна. Ваша праця заслуговує на подяку. Вівці, які перебувають під вашою опікою, постійно нарікають на ті чи інші речі в церкві. Вони кажуть – нам потрібні нові церковні пісні, нам потрібно мати більше молоді, більше різноманітних програм, дах церковної будівлі протікає, чому ми витрачаємо з парафіяльного бюджету стільки коштів на те чи інше? Хтось вважає, що килим в церкві повинен бути синім, на думку інших – червоним, хтось переконаний, що витрати на нову будівлю є надмірні.
Подібні речі нуртують всередині нас задовго до того, як ми приходимо до вас на приватну розмову. Той пліткує, у того проблеми з поведінкою дітей, в іншого серйозна фінансова криза, а той на межі розлучення. Чому в нас так багато проблем і їх стає дедалі більше? Вирішіть їх, пастире! Допоможіть нам дати з ними раду! Але зробіть це так, щоб нам це сподобалось, а допоки ви робитимете це, ми далі жонглюватимемо цими небезпечними бензопилами.
Щонеділі я ходжу до церкви. Моє обличчя є одне з багатьох, до котрих прикута ваша увага. Я нічим не відрізняюся від інших, так само, як вони, я нарікаю на щось. Єдине, що ви можете мені вибачити, – я не згоден, що нам потрібна більша церковна будівля. Бо, як на мене, важливіше питання не про п’ять кроків до фінансової незалежності, а про прощення.
Я не бачу в собі чогось доброго і це дошкуляє мені. Інколи я забуваю про це, але щоночі, коли вимикається світло, мій погляд прикутий до стелі, а в голові постійно крутиться думка про те, яким я є пропащим з огляду на те, що я сказав, зробив, подумав. Благаю вас, пастире, посеред сум’яття і невдячного хаосу, на котрий може бути схоже ваше життя, дайте мені прощення. Дайте мені Євангеліє! Дайте мені Христа! Я не прошу вас полегшити мені життя, анітрохи не нарікатиму на колір килиму. Але я потребую прощення, Євангелія і Христа, і гадаю – ви також. Отож дайте мені Христа. Розкажіть мені про принади царя, вмираючого смертю злочинців, – цю найкращу новину з усіх, будь-коли почутих.
Не турбуйтеся, що вона може набриднути, коли ви повторюватимете її знову і знову, просто робіть це. Дайте мені прославити милосердя, вилите на мене і почути безцінні слова: «віддається за вас». Допоможіть мені не зводити очей з Христа. І через те, що я можу забути сказати про це згодом, хочу подякувати вам за ту, часто невдячну роботу проповідування грішникам розіп’ятого Христа, – камінь спотикання для юдеїв, глупоту для греків, присмак смерті для засуджених, але для нас – життя, надію і мир.
Щиро ваш…
Н.Н.
========================================
Давид Олсон
Лист парафіянина до пастора
Любий пастире,
Я є простим парафіянином, мирянином, одним з багатьох, кого ви бачите впродовж тижня і в неділю в церкві. Ми знаємо імена одне одного. Можливо, вам відомі деякі подробиці з мого минулого і те, скільки часу я є парафіянином цієї громади. Можливо, у нас навіть є схожі захоплення…
Ви є душпастирем, моїм душпастирем. І за це я вам дуже вдячний. Сподіваюсь, що вас задовольняє призначена вам нами зарплатня, втім, я розумію, що вона доволі скромна. Ваша праця заслуговує на подяку. Вівці, які перебувають під вашою опікою, постійно нарікають на ті чи інші речі в церкві. Вони кажуть – нам потрібні нові церковні пісні, нам потрібно мати більше молоді, більше різноманітних програм, дах церковної будівлі протікає, чому ми витрачаємо з парафіяльного бюджету стільки коштів на те чи інше? Хтось вважає, що килим в церкві повинен бути синім, на думку інших – червоним, хтось переконаний, що витрати на нову будівлю є надмірні.
Подібні речі нуртують всередині нас задовго до того, як ми приходимо до вас на приватну розмову. Той пліткує, у того проблеми з поведінкою дітей, в іншого серйозна фінансова криза, а той на межі розлучення. Чому в нас так багато проблем і їх стає дедалі більше? Вирішіть їх, пастире! Допоможіть нам дати з ними раду! Але зробіть це так, щоб нам це сподобалось, а допоки ви робитимете це, ми далі жонглюватимемо цими небезпечними бензопилами.
Щонеділі я ходжу до церкви. Моє обличчя є одне з багатьох, до котрих прикута ваша увага. Я нічим не відрізняюся від інших, так само, як вони, я нарікаю на щось. Єдине, що ви можете мені вибачити, – я не згоден, що нам потрібна більша церковна будівля. Бо, як на мене, важливіше питання не про п’ять кроків до фінансової незалежності, а про прощення.
Я не бачу в собі чогось доброго і це дошкуляє мені. Інколи я забуваю про це, але щоночі, коли вимикається світло, мій погляд прикутий до стелі, а в голові постійно крутиться думка про те, яким я є пропащим з огляду на те, що я сказав, зробив, подумав. Благаю вас, пастире, посеред сум’яття і невдячного хаосу, на котрий може бути схоже ваше життя, дайте мені прощення. Дайте мені Євангеліє! Дайте мені Христа! Я не прошу вас полегшити мені життя, анітрохи не нарікатиму на колір килиму. Але я потребую прощення, Євангелія і Христа, і гадаю – ви також. Отож дайте мені Христа. Розкажіть мені про принади царя, вмираючого смертю злочинців, – цю найкращу новину з усіх, будь-коли почутих.
Не турбуйтеся, що вона може набриднути, коли ви повторюватимете її знову і знову, просто робіть це. Дайте мені прославити милосердя, вилите на мене і почути безцінні слова: «віддається за вас». Допоможіть мені не зводити очей з Христа. І через те, що я можу забути сказати про це згодом, хочу подякувати вам за ту, часто невдячну роботу проповідування грішникам розіп’ятого Христа, – камінь спотикання для юдеїв, глупоту для греків, присмак смерті для засуджених, але для нас – життя, надію і мир.
Щиро ваш…
Н.Н.
пʼятниця, 19 квітня 2013 р.
Про пошанування пастирського служіння
Приказка говорить: «Пастир буде пастирем». Однак, якщо ви не бажаєте перейматися цим і слухати, що каже пастир, тоді справдиться інше: «Диявол буде дияволом». Будьте певні – це так і буде! Вилучіть пастиря, тобто Божого служителя і промовця, і ви вже не зможете бути довго християнином, шляхтичем, селянином, городянином. Ви не шануватимете належно Біблію та християнських вчителів (адже вони є Божими представниками [на землі - прим.ТК] і той, хто відкидає їх – відкидає Бога, котрий їх послав). Якщо ви так вчините, то дуже швидко пізнаєте, що ваш меч і щит захищатимуть вас не більше, ніж папір та пір’я.
Мартин Лютер
LW 43:222 A Prayer against the Turk
Мартин Лютер
LW 43:222 A Prayer against the Turk
вівторок, 27 грудня 2011 р.
Цитата - пастирське служіння
Теодор Гуллікссон, пастир ЄЛС

Підписатися на:
Дописи (Atom)
