Слідкуючи за дописами і коментарями людей у соцмережах впродовж тривалого часу, зауважив таку тенденцію: багаторічне перебування наших громадян за кордоном почасти кардинально змінює їхні погляди на одностатеві стосунки, які Писання називає гріхом. Навіть "побожні галичани" починають ставитись до них поблажливо. Наші громадяни за кордоном потрапляють в обставини, коли поруч них працюють, живуть люди, що практикують одностатеві стосунки, вони "добрі, милі, приємні у спілкуванні, нікому не шкодять, є фахівцями своєї справи" тощо. Відтак, крок за кроком у людини змінюється погляд, сприйняття, ставлення. Світ завше впливає на людину своїм баченням гріха і праведності, хоче зобразити грішне "праведним", "пом'якшити" грішне, не засуджувати "право вибору кожного" всупереч Божому Слову, волі і задуму Творця. Віруючим у нинішньому світі нелегко, їх цураються і тримаються осторонь, вважають "несучасними", "нетолерантними", "затятими фанатиками", позбавленими милосердя та любові. Але що гріх має до правдивої любові і милосердя?
ПС. З деяких пір сказане вище "оселилося" також і на теренах України...
