СВІТЛО ТИХЕ
Одним із найдавніших християнських гімнів є гімн "Світло Тихе (давньогрец. Φῶς Ἱλαρόν, Фос Іларон) — це стародавній християнський гімн, написаний діалектом давньогрецької мови - койне, що нею до нас дійшов Новий Заповіт. У Західній Церкві він відомий під латинською назвою Lumen Hilare. Вперше цей гімн згадується в «Апостольських постановах», укладених наприкінці III - на початку IV століття. Він міститься у збірці пісень, призначених для співу вранці, ввечері, перед трапезою та під час запалювання свічок.
Гімн «Світло Тихе» традиційно виконували під час вечірнього запалювання лампадок (нині під час Вечірньої Служби Божої), через те його ще називають «Світильничним гімном». Він вважається першим християнським гімном у сучасному розумінні цього слова. Один із отців Церкви Василій Великий (329–379 по РХ) згадував про спів «Світла Тихого» як про улюблену церковну традицію; вже в його часи цей гімн вважався старовинним (дехто навіть приписує його авторство самому Василію). За традицією, свічку, запалену від лампади, що горіла у гробниці Ісуса, виносили звідтіля і Церква прославляла Воскреслого Господа. Вважається, що Св.Софроній Єрусалимський (560–638), відомий своєю поезією, відредагував цей гімн, тому православні богослужбові книги часто вказують саме його, як автора "Світла тихого"
▼Ось його оригінальний текст гімну давньогрецькою (койне):
Φῶς ἱλαρὸν ἁγίας δόξης ἀθανάτου Πατρός,
οὐρανίου, ἁγίου, μάκαρος, Ἰησοῦ Χριστέ,
ἐλθόντες ἐπὶ τὴν ἡλίου δύσιν, ἰδόντες φῶς ἑσπερινόν,
ὑμνοῦμεν Πατέρα, Υἱόν, καὶ ἅγιον Πνεῦμα, Θεόν.
Ἄξιόν σε ἐν πᾶσι καιροῖς ὑμνεῖσθαι φωναῖς αἰσίαις,
Υἱὲ Θεοῦ, ζωὴν ὁ διδούς· διὸ ὁ κόσμος σὲ δοξάζει.
________________________________________
▼Українська версія гімну:
Світло тихе святої слави,
Безсмертного Отця Небесного,
Святого, Блаженного, Ісусе Христе!
Прийшовши на захід сонця,
Побачивши зорю вечірнюю,
Славимо Отця, і Сина, і Святого Духа — Бога.
Достойно є повсякчас Тебе прославляти
Голосами побожними, Сину Божий,
Що життя даєш, тому світ Тебе славить.
_________________________________________
▼Ось буквальний переклад гімну з давньогрецької мови.
Варто зауважити, що його назва «Світло Тихе» є дещо поетичною адаптацією. Грецьке слово ἱλαρὸν (hilaron) буквально означає «радісне», «веселе», «привітне» або «ясне» (звідси походить слово «хіларіус» — веселий).
Дослівний розбір рядків гімну:
1. Φῶς ἱλαρὸν ἁγίας δόξης Світло радісне (привітне) святої слави
2. ἀθανάτου Πατρός, безсмертного Отця,
3. οὐρανίου, ἁγίου, μάκαρος, небесного, святого, блаженного 4. Ἰησοῦ Χριστέ, Ісусе Христе,
5. ἐλθόντες ἐπὶ τὴν ἡλίου δύσιν, прийшовши на захід сонця,
6. ἰδόντες φῶς ἑσπερινόν, побачивши світло вечірнє,
7. ὑμνοῦμεν Πατέρα, Υἱόν, καὶ ἅγιον Πνεῦμα, Θεόν. оспівуємо (славимо, оспівуємо) Отця, Сина і Святого Духа, Бога.
8. Ἄξιόν σε ἐν πᾶσι καιροῖς Достойно (є) Тебе у всі часи
9. ὑμνεῖσθαι φωναῖς αἰσίαις, бути оспіваним голосами побожними, чистими
10. Υἱὲ Θεοῦ, ζωὴν ὁ διδούς· Сину Божий, що життя даєш (Життя Подателю);
11. διὸ ὁ κόσμος σὲ δοξάζει. тому (через це) світ Тебе славить.
________________________________________
▼Зведений дослівний переклад тексту:
«Світло радісне святої слави безсмертного Отця, небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, Сина і Святого Духа — Бога. Достойно є Тебе у всі часи оспівувати голосами щасливими, Сину Божий, що даєш життя; тому світ Тебе славить».
ЩЕ ДЕЩО:
У давньогрецькій мові слово ἱλαρός (hilaros) має корінь, який буквально означає «радісний», «веселий», «привітний» або «лагідний». У Новому Завіті це слово зустрічається, наприклад, у 2-му посланні Св.Павла до Коринтян (9:7): «Бо Бог любить того, хто з радістю (ἱλαρὸν) дає».
Відтак, буквальний, «словниковий» переклад цього слова мав би звучати як «Світло радісне» або «Світло привітне». Саме тому в англійській традиції (зокрема в англіканських та лютеранських гімнах) його часто перекладають як «O Gladsome Light» (О, Радісне Світло).
У церковнослов’янській версії обрали слово «тихий». Чому відмовилися від «радісного»? Є дві основні версії щодо цього:
Версія А: Богословська інтерпретація (смислова)
Це найімовірніша причина. Перекладачі намагалися передати не просто емоцію «радості», а також характер вечірнього світла. Hilaron у контексті означає світло, яке не сліпить, не пече (як полуденне сонце пустелі), а є лагідним, приємним для ока, заспокійливим. Це світло заходу сонця — м’яке і привітне. Для слов’янського сприйняття поняття «радість» часто асоціювалося з гучністю, активністю. Натомість вечірнє світло приносить умиротворення. Тому слово «тихий» тут вжито у значенні «лагідний», «сумирний», «спокійний», «той, що приносить втіху».
Версія Б: Глибина слова «Тихий»
У біблійній та Церковній традиції «тиша» (грец. ісихія) — це не просто відсутність звуку, а стан наповненості Божою благодаттю. «Світло Тихе» — це світло, яке приходить без грому і блискавок, наче «подих тихого вітру», в якому пророк Ілля зустрів Бога. Це вказує на кенозис (смирення) Христа: Він, будучи наділеним Божественною Владою і Славою, прийшов у світ «тихо», смиренно, без земної величі, як лагідне світло, що просвічує кожного.
