Хто належить до отари Христа?

 

Шедеври християнської пісенної спадщини

Чому шедеври християнської пісенної спадщини живуть і виконуються в Церкві сотні літ? Чому важливо, аби вони містилися у християнських співаниках конфесій і парафій? Тому, що вони творилися людьми щирої і палкої віри, і, що найважливіше - вони коріняться у Божім Слові, його істинах, вченні, постановах, Божих обітницях і служінні Господа нашого Ісуса Христа. У них закарбоване вчення Божого Слова, тому Господь сам піклується про їхнє тривале життя. Яке невимовне відчуття і втіху переживаєш щоразу, коли виконуєш давній християнський гімн чи пісню, звертаючи увагу на дату його написання. Це не що інше, як долучення до прославлення Бога і поклоніння Йому його вірних упродовж сотень літ, це дивовижне і позачасове багатоголосся хору його дітей, що віддають Йому шану і хвалу,  подяку і славу.

Слава людська і Божа

Людська і Божа слава кардинально відрізняються одна від одної. Людська слава в Божих очах не важить нічого. Спосібів її набування є чимало, а нині - поготів. Доба Інтернету і соцмереж значно спрощує "входження до зали людської слави". Чимало людей спокушаються легкістю набуття популярності, вдаючись до речей, котрі далекі від моральності, правдивих чеснот, шляхетності, побожності. Але на них можна добре заробити, до того ж вельми легко. Тому спокуса легкого і швидкого заробітку стала нині пошестю сьогодення. Скільки зусиль люди тратять заради отримання людської слави, і як мало вони дбають про догоджання Богові і отримання хвали від Нього. Не кожен, хто привертає увагу людських натовпів, догоджає Богові. Але поправді добра річ, привертати увагу людей до Божого, побожного, чеснотного, шляхетного.

Берег мрії

БЕРЕГ МРІЇ

Текст, музика, аранжування, слайд: Т.Коковського, 2026

==================

Ввижався берег мрії, наче сон,

Ти йшов туди крізь бурі і шторми,

Та щойно лиш ступав за горизонт –

Він маревом робився неземним.

Вітрила рвав запеклий буревій, 

І щогла гнулась під вагою дум. 

Крізь океан своїх зів’ялих мрій, 

Ти мчав вперед і розпач брав на глум. 

Куди тепер пливе твій корабель,

В буремнім морі гавань не знайти,

Серед надій розбитих та ідей

Ще досі навмання прямуєш ти.

Змиває піна відблиски надій,

І стихла в серці музика заграв.

Ти в цім двобої — вічний вартовий,

Що проти долі все на кін поклав.

Та берега не видно вдалині,

Лиш солі гіркота як полину.

Бо щастя не знайдеш на чужині

І з тугою не виграти війну.