Душпастирські нотатки: навернення і віра

Притча Христа про сіяча дуже повчальна і актуальна. Деякі люди швидко "запалюються" у вірі, переживають стрімке навернення і сильні емоції, але згодом, під впливом і тиском обставин, життєвих негараздів, викликів і випробувань "холонуть", потребують нового емоційного сплеску, зарядження, а інакше розчаровуються. Натомість правдива віра, оселившись у людському серці, міцно вкорінена, вона, хоч і випробовується негараздами - не маліє, а натомість шукає помочі та опори в Спасителі, Слові Божім, горнеться до Христа, Його незмінних обітниць. 

Батьки і діти

Найбільша втіха для батьків - бачити у серцях та щоденнім житті дітей і онуків живу віру в Господа, її добрі плоди. Найбільший смуток і жаль — бачити, як зусилля, спрямовані на вкоріненні дітей у вірі, не увінчалися успіхом, а їхнє щодення взяте у полон спокусами цього грішного світу. І тоді зостається єдина надія, що одного дня, під тиском життєвих обставин і негараздів, діти пригадають батьківську науку і полинуть до живого Бога. Іноді це стається вже по відході батьків до вічності. Але таке людське життя — і на те нема ради. Хай буде ймення Господнє благословенне.

Людські обіцянки

Якби всі, хто так щиро і палко обіцяв священнику прийти до церкви, бодай раз дотримали цю обіцянку, кожному вийшло б на добре - священник би тішився, а людина дотримала слова і засвідчила, що не кидає слів на вітер.

Душпастирські нотатки: дорога до Бога

Іноді Бог приводить до Себе людину такими тернистими шляхами, що, довідавшись про це завчасно, вона тікала б від Нього куди ноги несуть 🙂 Але Творець мудрий, Він позбавив людину всезнання, це Його прерогатива і божественна риса. Відтак ми, пізнавши Бога, почасти набивши перед тим чимало ґуль, стерши до крові ноги, вдячні Йому за те, що Він з таких упертюхів, грішників, нерідко Його запеклих противників і ворогів, - робить слухняних Йому дітей, до долі котрих нікому не було жодного діла, окрім Нього.