Священник повинен привертати увагу людей не до себе, а до Христа - їхнього єдиного Спасителя, спонукати їх звеличувати і хвалити не себе, а Бога. Єдина річ, за яку можна хвалити священника і дякувати за нього Богові, - це його вірне служіння Богові та людям, належне проповідування і навчання непофальшованого Божого Слова і здійснення запроваджених Христом Таїнств.
Священник провадить Господню отару, доручену йому Спасителем, який один є її Добрим Пастирем, Викупителем, Податилем життя і спасіння.
Люди потрапляють до небес не завдяки тому, що вони католики, православні, протестанти, а завдяки живій вірі в Христа, покладанню на Нього, на Його святі рани, Його жертву, Його кров, пролиту за нас і наші гріхи.
