четвер, 1 жовтня 2026 р.

Хроніка Першої світової: 1917 рік, Галичина, Тернопіль.

 


Бої за Тернопіль — Фільми Німецького федерального архіву

Акт 1
Проривна битва у Східній Галичині, мапа 1917 року.
Резервні сили перегруповуються на залізничній станції у Золочеві та вирушають на марш.
Принц Ейтель Фрідріх Прусський перед камерою.
Тяговий залізничний склад проїжджає через зруйноване село.
Генерал-фельдмаршал принц Леопольд Баварський, генерал Арнольд фон Вінклер, полковник Макс Гоффман та інші на нараді).
Рух підрозділів австрійських військ.
Австрійський кулеметний підрозділ на марші.
Швидкий рух німецьких військ дорогою на Тернопіль.
Солдатські могили.
Огляд знищеної московської бронетехніки та гармат.
Пораненого транспортують на ношах через зруйноване село.
Вирва від снаряда, заповнена водою.
Принц Ейтель Фрідріх на командному пункті 2-ї гвардійської дивізії.
Російських полонених відводять назад.
Колона полонених на дорозі.
Поранених російських солдатів розміщують на дерев'яних ношах на збірному пункті.
Генерал-фельдмаршал принц Леопольд Баварський вітає війська, що проходять повз.
Прибуття кайзера Вільгельма II на станцію Золочів і привітання його принцом Леопольдом Баварським та полковником Максом Гоффманом.
Вільгельм II та принц Леопольд оглядають наявні автомобілі.
Генерал Арнольд фон Вінклер пояснює ситуацію; імператор Вільгельм II на командному пункті 2-ї гвардійської дивізії поблизу Тернополя.
Огляд 20-ї турецької дивізії в Голгочах.

Акт 2
Зруйноване село неподалік Тернополя.
Австрійський важкий міномет виводять на позицію.
ТЕРНОПІЛЬ:
Тернопіль після захоплення 27.07.1917 року.
Панорамний огляд міста.
Руїни будівлі вокзалу: знищені мости над залізничними коліями.
Склад боєприпасів на землі серед важких снарядів.
Ринкова площа з пошкодженими будинками.
Зруйновані вулиці та руїни.
Російські полонені в таборах для інтернованих під час споживання їжі.
Переміщення групи полонених офіцерів.
Марш російських полонених із таборів інтернованих.
Повернення мешканців до міста, домашні речі та меблі на вулиці.
Тягова артилерія на марші через Тернопіль.
Двох російських солдатів звільняють австрійці.
Німецькі війська.
У наступі на Збруч.

середа, 30 вересня 2026 р.

Magic Seasons (cover version)

 


[Verse 1]
Summer is life full of wonder and gleam,
Journeys and roads, and a brand-new dream,
Sincere conversations in starry-eyed night,
Evening attracts us with quiet delight.

[Verse 2]
Bonfires are softly ablaze in the dark,
Stars in the blue mist are leaving their mark,
A falling star drops—make a wish while you may,
Send all your dreams to the heavens away.

[Chorus]
Just take a look and you’ll see once again,
The wonderful world that surrounds us, and then
You'll see every season has beauty profound—
In mountains and rivers, fields, woods all around.
And do not be sad when the summer is gone,
It’s no one's deep fault that it's moving along.
For life all the time keeps unfolding for view
This magical world and its wonders anew.

[Verse 3]
Summer is full of such wonderful dreams,
And countless bright moments of joy it redeems,
Journeys and magic of paths far away,
Autumn is chasing the summer away.

[Verse 4]
Autumn’s not just a sad season of grief,
So much of joy is in every bright leaf!
Every month, every season, and time
Has its own colors and magical chime.

[Chorus]
Just take a look and you’ll see once again,
The wonderful world that surrounds us, and then
You'll see every season has beauty profound—
In mountains and rivers, fields, woods all around.
And do not be sad when the summer is gone,
It’s no one's deep fault that it's moving along.
For life all the time keeps unfolding for view
This magical world and its wonders anew.

[Outro]
Summer goes by like a dream in the night,
Music with summer is sounding upright.
Every day fills with a wonder-filled glow,
I dream of seeing them one day all flow.

середа, 23 вересня 2026 р.

Подяка від мене

Знаю, що нині важко всім. Але ми обов'язково подолаємо негаразди. Намагаюся підтримувати
людей Божим Словом, спілкуванням, музичними композиціями. Дякую всім за добрі слова і відгуки про мій музичний доробок, які тішать серце і душу, бо ж митець творить не лише для себе, а й для людей. Щиро запрошую принагідно скористатись лінками на деякі  ресурси, деможна слухати мої пісні та композиції. Хай Господь тримає нас усіх під опікою. Наближаймо перемогу разом!

вівторок, 22 вересня 2026 р.

Зі спогадів Ольги Кобилянської

ЗІ СПОГАДІВ О.КОБИЛЯНСЬКОЇ 

Молодість тішиться всім, буває на все радо приготована і чудово легкодушна.

Майже кождий мій нарис має щось із справжнього життя в собі...Все, що робило коли зо зверхнього життя глибше вражіння на мене, переробляла моя душа, бо інакше не можу се сказати, - і я вкладала се на папір...З людей знайомих майже жодне не впливало на мене так,щоб я від їх особистого впливу писала. Я писала, коли любила,писала,коли терпіла, писала коли не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих,коли бачила кривду,заподіяну так людям,як звірятам,цвітам і птахам,писала,коли переймалася великими ідеями про визволення жінки...  

Була така голодна на книжки, що не можу Вам се описати.

Я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі,і дивлюся на нього тими самими очима,що на деревину,цвіт і всю живучу часть природи...Де є народ, там і культура й сила буде, - де його нема, не буде й биту тієї нації. 

Ніколи не чув ніхто в моїй рідні скарги з моїх уст, чи я була щасливою або й ні. Щоправда, не раз держала мене амбіція чи гордість,в тяжких сумних хвилях...ніколи не жалілася я навіть перед найліпшими приятелями про те,що мене гнуло додолу,- а сьогодні, сьогодні мені так добре з тим. Одна праця,одне перо,ба власне моє я зробило мене тим,чим я є - робітницею свого народу. Може в дечім і не зрозумілою,в дечім слабшою, як інші, а все-таки робітницею.  

Ольга Кобилянська. Про саму себе.

1922р

LE TEMPS RÉVOLU

 


Verse 1]
Je suis bloqué dans un temps révolu,
Dans les chansons et les mots d'autrefois,
Je n'ai pas pu m'adapter au "cru",
Pénétré d'ombres, usé par les poids.

[Verse 2]
Avec nostalgie je cherche la noblesse,
Pendant que d'autres s'envolent à grands pas,
Ceux d'à côté ignorent toute tendresse,
Ignorant l'art de se taire ici-bas.

[Verse 3]
Leurs âmes par le tumulte empoisonnées,
Incapables d'aimer, de chérir,
Si fiers, cruels et d'indifférence armées,
Et la vie ne peut rien leur apprendre.

[Verse 4]
Bien que je ne croie pas aux renaissances,
Je me sens tellement étranger,
Dans ce mirage et ces fausses cadences,
Qui chaque jour partent en fumée.

[Verse 5
Je suis bloqué dans un temps révolu,
Dans les chansons et les mots d'autrefois,
Je n'ai pas pu m'adapter au "cru",
Pénétré d'ombres, usé par les poids.