Зі спогадів Ольги Кобилянської

ЗІ СПОГАДІВ О.КОБИЛЯНСЬКОЇ 

Молодість тішиться всім, буває на все радо приготована і чудово легкодушна.

Майже кождий мій нарис має щось із справжнього життя в собі...Все, що робило коли зо зверхнього життя глибше вражіння на мене, переробляла моя душа, бо інакше не можу се сказати, - і я вкладала се на папір...З людей знайомих майже жодне не впливало на мене так,щоб я від їх особистого впливу писала. Я писала, коли любила,писала,коли терпіла, писала коли не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих,коли бачила кривду,заподіяну так людям,як звірятам,цвітам і птахам,писала,коли переймалася великими ідеями про визволення жінки...  

Була така голодна на книжки, що не можу Вам се описати.

Я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі,і дивлюся на нього тими самими очима,що на деревину,цвіт і всю живучу часть природи...Де є народ, там і культура й сила буде, - де його нема, не буде й биту тієї нації. 

Ніколи не чув ніхто в моїй рідні скарги з моїх уст, чи я була щасливою або й ні. Щоправда, не раз держала мене амбіція чи гордість,в тяжких сумних хвилях...ніколи не жалілася я навіть перед найліпшими приятелями про те,що мене гнуло додолу,- а сьогодні, сьогодні мені так добре з тим. Одна праця,одне перо,ба власне моє я зробило мене тим,чим я є - робітницею свого народу. Може в дечім і не зрозумілою,в дечім слабшою, як інші, а все-таки робітницею.  

Ольга Кобилянська. Про саму себе.

1922р

LE TEMPS RÉVOLU

 

Verse 1]

Je suis bloqué dans un temps révolu,

Dans les chansons et les mots d'autrefois,

Je n'ai pas pu m'adapter au "cru",

Pénétré d'ombres, usé par les poids.

[Verse 2]

Avec nostalgie je cherche la noblesse,

Pendant que d'autres s'envolent à grands pas,

Ceux d'à côté ignorent toute tendresse,

Ignorant l'art de se taire ici-bas.

[Verse 3]

Leurs âmes par le tumulte empoisonnées,

Incapables d'aimer, de chérir,

Si fiers, cruels et d'indifférence armées,

Et la vie ne peut rien leur apprendre.

[Verse 4]

Bien que je ne croie pas aux renaissances,

Je me sens tellement étranger,

Dans ce mirage et ces fausses cadences,

Qui chaque jour partent en fumée.

[Verse 5

Je suis bloqué dans un temps révolu,

Dans les chansons et les mots d'autrefois,

Je n'ai pas pu m'adapter au "cru",

Pénétré d'ombres, usé par les poids.

Way to my sweet home

 

Ольга Кобилянська про маму

ЗІ СПОГАДІВ О.КОБИЛЯНСЬКОЇ ПРО МАМУ - МАРІЮ ВЕРНЕР 

Вона не була вчена…Ні, того часу не подавалось жінкам середньої верстви великої науки. Господарське знання, знання красного шиття, гафтів, краснопис…знання Святого Письма, читання взагалі, знання французької мови (хоча б лише поверхове), гра на гітарі, на фортеп’яні, танці - от і все, що давалось дівчині, як духове віно (посаг - Тарас Коковський). Без знання французької мови…й гри на фортеп’яні…перебрала наша мати тяжкий обов’язок – стати жінкою і матір’ю. Скільки то чуття, глибокого, святого чуття…Скільки безграничної доброти, біблійної лагідности, жіночої ніжности мало вона в собі…

Ніхто з дітей не переривав мамі мольбу (молитву – Тарас Коковський). А коли хто й переходив припадком коло неї…звільняв ходу й відходив уже на пальцях: мама молилася. Не дивилася на нікого…й не говорила…Бувала тоді якась інша, така, як свята. Треба було її слухати, щоб не гнівалася! Коли ж була добра – яка ж була добра! Ох, та доброта, свята мати! Та глибока, світла мислителька, з небагатьма словами на чистих своїх устах, котрі не сплямувало…жодне грубе, ненепорочне слово! Яка велика вона була для своїх дітей, який великий благородний вплив ішов від неї на умовий (розумовий – Тарас Коковський) і чуттєвий розвій дітей. 

Ольга Кобилянська, Про себе саму

1922 рік

НА ФОТО: батько - Юліан Кобилянський, мати - Марія Кобилянська (Вернер) з доньками  - Ольгою та Євгенією.

Подяка за перегляди!

Хочу щиро подякувати читачам мого блогу з усього світу - за три місяці показник переглядів сягнув від 500тис. до 600тис. Ціную увагу всіх і кожного до дописів і дякую сердечно ВСІМ. Єдиному Богові слава і хвала! Soli Deo Gloria! З повагою - о.Тарас 

Скільки буде спасенних?

 

Path Of Faith

 

1

The biting wind strikes us right in the face,

Night spreads its shadows afar,

Yet through the wild weather, by God's saving grace,

Faith guides us down from a star.

2

Sharp thorns catch our garments and tear as we go,

Stones lie along the steep way,

Hills, pits, and sharp turns that are heavy with woe

Mark out our life every day.

[Chorus]

What yesterday felt like the very dead end,

Tomorrow will open anew and extend,

And even the stones that are hurting so score

Are placed by God as we climb evermore.

3

Every hard fall brings experience near,

None of our sorrow is vain,

Yet the Almighty, who stays to draw clear,

Teaches to stand through the rain.

4

Every dark storm leaves a trace on our mind,

Every anxiety heals,

Yet through the tempests and trials behind,

Firmer the footstep now feels.

[Chorus]

5

We do not ask: "How much longer to stay?"

Knowing we walk by His grace,

Even when pain tries to block out our way,

Faith finds a heavenly place.

6

Far past the horizon the storm dies away,

Troubles at last find their bound,

Just as He promised for you and today,

Rest for the soul will be found.

[Chorus]

L’amour n’a pas de saison

 

День Хреста Господнього

Щиро вітаю усіх тутешніх приятелів з Днем Хреста Господнього! 

Святий Павло говорить: «Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!» (1 Послання Павла до коринтян 1:18), «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу» (Послання Павла до галатів 6:14). 

Отче наш небесний, даруй нам, щоб не лише у День Господнього хреста, а щоденно і повсякчас наші серця, розум і душі були зосереджені  на постаті та ділі Твого Однородженого Сина, а нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа, який помер за нас та всіх людей, викупив нас від влади гріха, диявола і смерті, відкрив для нас шлях до небес. Його святими ранами нас зцілено, уздоровлено, викуплено, допроваджено до небес. Він - дорога, правда і життя!

Хай найкращим, найшанованішим, найціннішим скарбом для нас завжди буде чисте Євангеліє нашого Господа Ісуса Христа.  Дай нам, Боже наш, берегти цей безцінний скарб своїми пожертвами, часом і даними нам Тобою дарами, підтримувати проповідування та поширення Євангелія.  Хай його світло сяє в Україні, просвічує і освячує всіх сущих у нашій Вітчизні. 

Дай нам бути сіллю та світлом для цього світу. Настанови нас піклуватися про зміцнення віри в Божого Сина, докладати зусиль для розбудови парафії та Церкви, виявляти милосердя, терпеливість, мудрість, християнську любов.  Поблагослови, Господи, нас, наші родини, нашу щоденну працю, даруй добро, щастя, втіху, радість у спасенній вірі в Тебе. Триєдиному Богові – Отцю, Сину і Святому Духові ми віддаємо славу, шану і поклоніння нині і повіки. Амінь. 

У Тернополі дощ