ОПИС: Лукас Кранах Старший (1472-1553), олія на твердій деревині, 176 х 221 дюймів. Наразі вівтар знаходиться в церкві Evangelische Stadtkirche St. Marien, Wittenberg (Німеччина)
===========
Автор: Д.Ж.Вейт-молодший – письменник, професор літератури у відставці. Переклад з англійської - Т.Коковського, 2023.
Лукас Кранах — художник, фармацевт і міський голова Вітенберга був близьким другом Мартина Лютера, друкарем та ілюстратором німецької Біблії Лютера. Його гравюри на дереві допомогли поширити ідеї Реформації.
Лукас Кранах знаний нині, як «художник Реформації». Завдяки йому до нас дійшли портрети Лютера та його соратників. Він поєднував символізм з реалізмом і допоміг утвердити жанр портрета своїми надзвичайно реалістичними та виразними зображеннями людського обличчя. Сьогодні ми переживаємо своєрідне «відродження Кранаха», оскільки фахівці відкривають дедалі більше граней його генія.
Перед нами вівтар, який Кранах і його помічники виготовили для церкви Святої Марії у Вітенберзі — церкви Лютера, і встановили 1547 року, тобто через рік після смерті реформатора. Велика середня панель містить зображення Ісуса під час Таємної вечері, а Лютер та інші городяни посідають місця учнів. На лівій панелі зображено Філіпа Меланхтона, який охрищує немовля. На правій панелі зображений пастир церкви Йоганнес Бугенхаген, який провадить Службу Ключів, прощаючи гріхи одній людині і затримуючи іншій, яка є непокірною. На нижній панелі зображений Мартин Лютер за кафедрою, який проповідує громаді розп'ятого Христа.
Твір є взірцем лютеранського сакраменталізму, а також зображенням ключових фігур Реформації, пов'язаних з цією історичною церквою. Але це ще не все.
Більшість середньовічних вівтарних образів тяжіли до трансцендентності, зображуючи «Царицю Небес» на тлі кованого золота, немовби змальовуючи вікно в духовне царство. Однак цей вівтар інший. Фон кожної з панелей, як помітили дослідники, складається з тих самих сірих кам'яних стін, коричневої підлоги та вікон з візерунками, що належать церкві Святої Марії.
Віруючі в цій церкві, споглядаючи таїнства, не дивляться на Небо. Вони, радше, споглядають свою власну громаду: не лише оформлення святилища, в якому вони перебувають, але також своїх одновірців і пастирів. Кранах зображує не тільки героїв Реформації, а й звичайних парафіян церкви Святої Марії.
«Дивіться!» — вочевидь, казали віруючі. — Ось доктор Лютер! Ось пастир Бугенхаген! Ось гер Кранах з довгими роздвоєними вусами слухає проповідь! Он там моя мама! Ось мій сусід! А це я сам!"
Ось де ми знаходимо Царство Небесне! Там, де ми є з Ісусом, коли Він дає нам Свої правдиві Тіло і Кров, так само, як давав Своїм учням ! Хрищення і Чин Ключів приносять прощення Христа звичайним людям, таким як ті, що зібрались тут! Проповідь Євангелія показує кожному з нас Ісуса на Хресті!
Ми знаходимо Царство Небесне не в тому, щоб залишити цей світ позаду, не в містичному досвіді, не в заступництві святих, а в нашій місцевій громаді. Ми, грішники і водночас святі. Таїнства – це не про наше вознесення на небо, а про те, що Ісус сходить з небес до нас. Ми всі, - селяни, купці, матері, немовлята, пастирі, богослови, художники і діти є Церквою Ісуса Христа!
Прикрашення церковного інтер'єру - це свого роду самореференційна гра, в яку полюбляють грати художники-постмодерністи. Але Кранах, випередивши подібну техніку майже на 500 років, творчо використовує цей прийом для вираження богословської та вічної істини.
НА СВІТЛИНАХ: вівтар церкви Святої Марії у Вітенберзі.
