Текст проповіді: Євангеліє від Луки 2:41-5241 А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. 42 І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. 43 Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. 44 Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. 45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. 46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. 47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. 48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе... 49 А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві? 50 Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. 51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. 52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
Христос народився!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,
Нинішній євангельський текст – це єдина розповідь про Ісуса підлітка у Святім Писанні, єдина згадка про той період Його земного життя. Перед нами постає Спаситель у віці 12 років. Лука розповідає про Ісуса, в серці котрого любов до Бога та Божого дому була від народження. Щороку на Пасху зі Своїми земними батьками вони разом з іншими паломниками відвідували єрусалимський храм. Так було і того року, коли Йому сповнилось 12 літ. По завершенні свята люди розходились по домівках. Дорогами до та від Єрусалиму тягнулись вервиці людей. Не дивно, що серед цього велелюддя батьки спершу не помітили зникнення малого Ісуса.
Можливо вони вважали, що Він десь поруч, з родичами чи знайомими, з іншими дітьми. Втім, минав час, але хлопчина не з’являвся. Батьки серйозно занепокоїлись і почали шукати його, але марно — Ісуса ніде не було. Залишався єдиний вихід – повернутися до Єрусалиму і шукати його там. Пошуки Ісуса розтягнулись аж на три дні! Можна легко уявити собі стан земних батьків Ісуса та їхнє хвилювання…
Повернувшись до Єрусалиму, Марія і Йосип не відразу пішли до храму. Імовірніше всього вони спершу шукали його на вулицях міста серед однолітків. Але три дні пошуків не дали жодних результатів. І лише після цього батьки пішли до храму і саме там знайшли Ісуса, який сидів серед вчителів Закону, слухав їх і запитував. Уявіть собі 12 річного хлопчину в оточенні сивочолих мудреців, які ведуть розмову про дуже серйозні речі, – про Бога і Святе Писання.
Як ви гадаєте – скільки релігійного виховання потребує дитина? Деякі батьки вважають, що їхнім дітям потрібне доволі обмежене християнське виховання, на думку інших воно взагалі не потрібне дітям. Треті остерігаються, що вивчення Божого Слова, практикування молитов, недільні відвідини Церкви можуть «скалічити дитину» і позбавити її радості щоденного життя. Багато батьків переконані, що дитині в цьому світі, насамперед, потрібна добра освіта, добре здоров’я, веселощі, приємне спілкування з однолітками тощо, а Слово Боже, Церква, християнське виховання – річ другорядна. Але вони помиляються. Відома така приказка: «Якщо змалечку не розмовляти з дітьми про Бога, то згодом доведеться постійно розмовляти з Богом про дітей». Християнське виховання дітей, відвідини Церкви, слухання і вивчення Божого Слова, молитва – справа нелегка, але вона обов’язково зародить добрими плодами і батьки бачитимуть їх у вигляді правдивих чеснот їхніх дітей, побожності та віри в Спасителя.
Любові до Бога і Божого Слова, до Церкви і ближнього ніколи не буває забагато. Господь сам любить нас незбагненною любов’ю і хоче посідати в нашому житті перше і найголовніше місце заради нашого ж добра. І той, хто живе з Богом, зі Словом Божим і молитвою, вспадковує найкраще. Бог хоче, щоб наше життя було присвячене Йому змалку. Чому? Щоб щедро нас поблагословити. У світі, сповненому гріха і спокус, конфліктів, викликів і негараздів, спричинених невірою, ненавистю, відсутністю правдивої любові, милосердя і прощення, слова 12 – річного Ісуса про любов до Божого дому набувають для нас особливого значення.
12-річний Ісус сьогодні постає перед нами не лише як приклад любові до Церкви і небесного Отця, але також як приклад належного пошанування Божої Заповіді щодо батьків. Божа Заповідь каже: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі…» (Вихід 20:12). Тож дехто свідомо сам вкорочує собі дні на землі, нехтуючи цією Заповіддю…
Не зважаючи на те, що Марія і Йосип не мали достатнього духовного розуміння вчинку свого сина, Ісус поводиться з ними з терпінням, любов’ю і послухом. Лука говорить, що після розмови з батьками, хлопчина не чинив жодного спротиву, а «пішов з ними, прибув у Назарет, і був їм слухняний». Це дуже важливе зауваження. Як відомо, діти нерідко навмисно використовують певні слабкості батьків, маніпулюють ними, щоб не коритися їм. Апостол Павло в 1-му Посланні до Тимофія говорить, що непослух дітей батькам буде однією з ознак часу, який Біблія називає останнім, часом напередодні Божого Суду (1Тим.3:1-4). Це той час, в який ми з вами живемо нині.
12 річний Ісус виявляє досконалий послух своїм земним батькам. Лука говорить, що Він «зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей». Якою благословенною була ця дитина для Марії і Йосипа! Таким він був для всіх, хто знав Його – друзів, родичів, сусідів, знайомих і незнайомих. Нагородою і дарунком для кожних земних батьків є добра, християнська поведінка дітей, яких вони від народження виховували в любові до Бога і Божого Слова!
А зараз хочу звернутися до батьків і дітей. Дорогі діти, пам’ятайте, що ваші земні батьки є великим Божим дарунком і благословенням для вас. Через них Бог дав вам життя. Через них Він піклується і дбає про вас. Тому шануйте і любіть їх, піклуйтеся про них нині і в старості. Моліться за батьків. Слово Боже каже, що діти повинні любити і шанувати своїх батьків, якщо дійсно хочуть жити довго і щасливо.
Дорогі батьки, пам’ятайте, побожність земних батьків Ісус – Марії та Йосипа. Вони були побожними і слухняними Богові, шанували Боже Слово, відвідували храм Божий. З ними завжди був Ісус. Обов’язком всіх батьків і хрещених родичів є ходити до Церкви і виховувати дітей у вірі в Спасителя, прививати їм любов до Божого Слова, до молитви, до Божого дому.
Оповідь про 12–річного Ісуса дає нам не тільки гарний приклад для наслідування. У цьому хлоп’яті ми, – грішні бачимо не лише людину, а правдивого Господа – святого і праведного, нашого Спасителя від гріхів, диявола і смерті. Через віру в Нього ми всі є дітьми Божими, членами Христової церкви. Завдяки Його послухові наші гріхи прощено. Завдяки Йому ми знаємо, що рік, який щойно розпочався, повністю в Його руках, кожного дня впродовж цього року ми можемо по без вагання покладатися на свого Спасителя. Через віру в Нього ми маємо певність у своєму теперішньому житті і житті майбутньому. Тож нехай кожен з вас протягом 2020 року і до кінця життя буде побожною Божою дитиною, яка всім серцем і розумом любить Бога, Його Слово і Його дім, так як це робив 12-річний Ісус. Для цього вам потрібна непохитна і тверда віра в Божого Сина, котра стає такою завдяки слуханню і вивченню Божого Слова, правдивим Тілу в Крові Ісуса Христа в Господній вечері.
Господнє благословення нехай буде з вами нині і повіки. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар