Церква і грішники

Ми живемо в часи, коли люди хочуть отримати більше, ніж вони хочуть дати. Якщо ви ходите до церкви, щоб знайти там (лише) святість, дозвольте мені вас зупинити. Церква – це не музей святих. Якби ж то було так! Церква – це лікарня для кровоточивих, поранених і вмираючих грішників. Їхні плоди мізерні – особливо на початку – і вони охоче визнають, що досі грішні і нечисті.  Я б хотів, щоб християни виділялися святістю, але ми надто легковажно ставимося до ймення Христа і нам потрібно постійно нагадувати, щоб ми жили згідно нашого покликання і залишили позаду шляхи гріха і смерті. Не засуджуйте Церкву надто суворо, якщо в ній досі є грішники.  Христос прийшов, щоб любити грішників, вечеряти з ними і вести їх до їхнього правдивого дому. Він жив і помер за них, щоб вони могли жити.
о.Пітерс

Виклики для віри

Більша небезпека для віри походить не від зовнішніх ворогів, а зсередини – від нашої турботи лише про себе та ізоляції від інших. Ми живемо в небезпечні часи, і саме тоді, коли ми повинні об'єднуватися, ми розпадаємося.  Не дивно, що нас кидає туди-сюди хвилями наших сумнівів і страхів, що нас несе вітер кожного вчення, що ми радше захоплені власною винахідливістю, креативністю та новизною, ніж істиною вічного Божого Слова, що ми захоплені інтригами, замість того, щоб жити святим, праведним і благочестивим життям навколо Слова і Господнього столу. Ми не зрілі, а діти. Браття, це вбиває нас.  Навіть гірше, - це калічить Церкву. Частини є частинами – лише частинами. Разом вони є чимось більшим. Вони є тілом Христа. 

Ми навчилися обходити суперечливі частини Писання, боячись образити когось, і відтак образили Господа. Ми дозволили, щоб стало нормальним належати до Церкви, не будучи фізично присутніми там, де проповідується Слово і здійснюються Таїнства. Чи то йдеться про онлайн-церкву чи людей, які просто не ходять до Церкви, - ми дозволили, щоб це стало нормою для кожної парафії і кожного пастора. У нас є чудові списки членів парафії, але порожні лави у церкві.  Ми визначаємо наш успіх усім, крім вірності, і знаходимо втіху в цифрах, замість того, щоб виконувати волю Христа так, як Він наказує.

о.Пітерс

Душпастирські нотатки

Сучасна людина, поглинута цифровими технологіями, звикла отримувати доступ до всього швидко, без надмірних зусиль. Щоб довідатись щось їй вже не потрібно йти до бібліотеки, сидіти годинами за книжками - досить єдиного поруху пальцем на смартфоні, як миттю з'являється перед очима бажана інформація. Ніхто не любить чекати надто довго, а вивчати поготів. І отакий усталений вже "досвід" вона вживає щодо усього, зокрема щодо Церкви. Вона і там хоче отримувати все хутко. Це щось на кшталт користування смартфоном. Вона нервує, коли наражається на вимогу виявити терпеливість. Візьмемо до прикладу Таїнство Причастя. 

Чимало людей можуть отримати його доволі легко, а згодом почуватися задоволено. Втім, отримання Причастя вимагає належного приготування, навчання, розуміння, заглиблення у Боже Слово, а відтак часу і терпеливості. Це не примха священника, парафії, Церкви, а вимога Святого Писання. Останнє містить застереження щодо неналежного приймання Господньої вечері, інакше людина матиме клопіт, а не добро. Це застереження міститься, зокрема, у Першому посланні апостола Павла коринтянам, в котрому він каже: "27 хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! 28  Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. 29  Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! 30  Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули..." ( 1Кор.11::27-30). 

Іншими словами, неналежне приймання Святого Причастя може спричинятися до кепських для людини речей - вона може заслабнути, занедужати, наразитися на Божий осуд, ба, навіть померти (!). Саме так, грецьке слово, перекладене як "заснули" (  κοιμάω ) означає, серед іншого - померли. Чи вам хтось казав про це? І для того, аби не було жодного клопоту, маємо вживати Святе Причастя належно, себто будучи навченими - щодо нього, щодо основ віри, вчення Божого Слова. А це вимагає часу і терпеливості і на те нема ради. Хочеш бути благословенним - мусиш бути терпеливим, приділити час навчанню, не капризувати наче примхливе дитя. Хай благословляє вас Господь.

Штучний інтелект: людина і виклики

Ми опинилися в досить скрутному становищі. Виявляється, що, незважаючи на весь ажіотаж, штучний інтелект, який ми так високо оцінювали, краще пише код і видобуває дані, ніж будь-який реальний творчий інтелект. Може виявитися, що штучний інтелект не зробив нам ніякої послуги, викравши працю з нашого життя і залишивши нам трохи більше, ніж комфортне життя. Ви добре знаєте, що таке бездіяльні руки. А як що щодо бездіяльних умів і сердець? Першим етапом розвитку штучного інтелекту була наша залежність від екранів з метою отримання знань і розуміння.  Залежність від екрану — це лише ще один маленький крок до того, що не штучний інтелект, а ті, хто ним керує, контролюватимуть нас — те, що ми думаємо, що робимо і хто ми є.  У цьому й полягає справжня небезпека.  Штучний інтелект — це інструмент, технологія, і він не завжди є доброзичливим або корисним.  Іноді він влучає в палець, а не в цвях. Настав час, щоб дехто з нас почали висловлювати застереження в світі, де технологія рухається туди, куди навіть сміливці не наважуються йти. Наша вразливість міститься у нашій ліні — подібно до того, як дехто хотів зробити з Ісуса царя хліба замість Спасителя.  

о.Пітерс

Як світ змінює погляди людей

Слідкуючи за дописами і коментарями людей у соцмережах впродовж тривалого часу, зауважив таку тенденцію: багаторічне перебування наших громадян за кордоном почасти кардинально змінює їхні погляди на одностатеві стосунки, які Писання називає гріхом. Навіть "побожні галичани" починають ставитись до них поблажливо. Наші громадяни за кордоном потрапляють в обставини, коли поруч них працюють, живуть люди, що практикують одностатеві стосунки, вони "добрі, милі, приємні у спілкуванні, нікому не шкодять, є фахівцями своєї справи" тощо. Відтак, крок за кроком у людини змінюється погляд, сприйняття, ставлення. Світ завше впливає на людину своїм баченням гріха і праведності, хоче зобразити грішне "праведним", "пом'якшити" грішне, не засуджувати "право вибору кожного" всупереч Божому Слову, волі і задуму Творця. Віруючим у нинішньому світі нелегко, їх цураються і тримаються осторонь, вважають "несучасними", "нетолерантними", "затятими фанатиками", позбавленими милосердя та любові. Але що гріх має до правдивої любові і милосердя?

ПС. З деяких пір сказане вище "оселилося" також і на теренах України...

Турботи наших днів

Найлегший день у вашому житті – це "вчора". "Сьогодні" і "завтра" набагато важчі. Воістину це правда. Щойно день добігає кінця, як його труднощі починають пом'якшуватися у наших спогадах.
Сьогоднішній день сповнений викликів. Навіть прокинутися та розпочати день може бути важко. Буває важко вмовити себе переглянути новини, тому що... Новини завжди погані.  Хто хоче це чути. Літаки падають, машини потрапляють у ДТП, акції знецінюються, інфляція зростає, світ бореться, лідери сперечаються, а метеоролог... завжди помиляється. Хто хоче це чути? Прагнення знайти ідеальний баланс між роботою та домом, роботою та життям – це постійна проблема протягом дня. Іноді зрозуміти, що ти хочеш їсти, – це настільки велика проблема, що вона позбавляє нас самого задоволення від їжі. 
"Сьогодні" ніколи не буває легким, хіба коли  перетворюється на вчорашній день. Хотілося б полічити, скільки разів ти прокидався з думкою про те, що нині все буде гаразд, але згодом чув сирени тривоги, або отримував руйнівні телефонні дзвінки, які сповіщали про хвороби чи смерть, або дізнавався, що машина не заводиться... Найкращі плани руйнуються, коли ти думаєш, що нині все буде добре. І лише тоді, як сьогоднішній день перетворюється на вчорашній, ти можеш вести мову про нього. 
"Завтра" буває ще гіршим.  Іноді невизначеність завтрашнього дня позбавляє спокою, і ти лежиш без сну у ліжку заради дня, якого ще немає. Страх перед тим, що може бути, часто буває гіршим за реальність, але так само часто все не так погано, як може здаватися на перший погляд. Сонце не завжди зійде завтра, але ви можете посперечатися, що ваша остання гривня завтра не розчарує ваших надій і ваші найгірші страхи не сповняться.
Бог створив нас таким чином, щоб ми покладалися на Нього. Він щодня доводить нам це, перетворюючи сьогоднішню боротьбу та завтрашню тривогу на вчорашній спокій, який не тільки закінчився, але й став кращим, ніж був, принаймні, у ретроспективі. Слава Богу, у нас є лише виклики дня, які мучать нас, і те, що завтра може переслідувати нас.. Якби ми самі усім керували, було б значно гірше. Але Бог може доброзичливо ставитися до пам'яті та навчити нас, що найгірше було не таким поганим, а найкраще не таким хорошим, щоб його не можна було порівняти. 
о.І.Пітерс

Християни у світі

Ми не молимося і не постимо як слід.  Ні, це не якась авторитарна вимога, але Господь ніколи не говорить про те, ЧИ ми молимося або постимо, але КОЛИ.  Ми надто добре пристосувалися до способу життя цього світу і його ненаситних вимог, щоб бути задоволеними з того, що ми вже не схиляємо свої коліна в молитві і не відмовляємося ні від чого навіть заради Божої справи. Порожні молитви, якими люди почасти моляться лише тому, що треба молитися, не тільки перекреслюють мету молитви, але й спотворюють її і легковажать словом "амінь".  Але чи є це причиною того, щоб забути, що наш Господь навчав молитви не як методу, а як певного змісту, що є у словах молитви?  
До Церкви чи іншого місця, де відбувається літургія вірних, у нас поваги ні більше, ні менше, ніж до нашої власної вітальні.
Ми вважаємо, що наше особисте щастя важливіше за шлюб чи дітей, і тому навіть християни мають менше і першого і другого.  Ми ніби підняли ставку у світі і створили чесноти зі стандартних правил загалу - вибору не бути зобов'язаними ні до чого і почуватися комфортніше в цифровому світі, ніж у реальності.  
Колись християни вирізнялися тим, що наполягали на святості шлюбу, підтримували шлюб у світі, де подружжя розлучаються, і чинили опір культурній практиці знецінення дітей.  Тепер християни за їхнім власним визнанням, почасти не виглядають і не чинять, як люди Царства Божого у своїй пошані до шлюбу і сім'ї - чи, краще сказати, за відсутності цієї пошани.  
Проблема не в тому, як люди ставляться до нас, тому що ми християни, а в тому, що ми самі даємо їм так мало свідчень нашої віри, що їх дивує навіть те, що ми віримо. Навіть проста позірність благочестя буде кращою, ніж цілковита відсутність благочестя.  
Ми не вибираємо, демонструвати чи приховувати віру, а вірити і жити вірою.  Але як це узгоджується з цифровою реальністю поклоніння на екрані дисплея і звичним нині відвідуванням церкви раз на місяць? Коефіцієнт комфорту сьогодні аналізує кожну частину благочестя, від особистої присутності до того, у що ми віримо, як ми живемо, як і про що ми молимося. 
о.І.Пітерс

Душпастирське

Одна з найбільших хиб, яких припускаються люди впродовж життя - раптово і безпідставно змінювати свою думку про тих, кого вони знають віддавна, на підставі якогось зумисного лихого нашіптування про них з боку недоброзичливців, заздрісників тощо. Вони, таким чином, змушують чеснотну і порядну людину заради її доброго ймення виправдовуватись у тім, чого вона ніколи не коїла.

Душпастирське

Серед багатьох порад, рецептів, ідей щодо удосконалення і розбудови суспільства, держави на одному з чільних місць повинно стояти непофальшоване Слово Боже. Саме воно, згідно з Божим задумом, наділене унікальною, винятковою силою змінювати людські серця, просвічувати і освячувати, наділяти окремих людей і весь народ правдивою мудрістю, плекати правдиві чесноти, закладати міцний фундамент, на котрому твердо стоятиме сьогодення і майбутнє.

Ера цифрової культури

Нині відбувається зчитування цифрової культури, в якій екран визначає все, що є актуальним і хорошим...Нас не повинно дивувати, що через кілька поколінь нечитання творів визначних авторів мало хто з учнів зацікавиться чим-небудь, окрім короткої характеристики цієї літератури шляхом пошуку в інтернеті.

Поширеною скаргою в усіх навчальних закладах є те, що учні більше не приділяють належної уваги читанню книжок згідно навчальної програми. Якщо вони це роблять, то покладаються на пошукові запити в Google, щоб з'ясувати в кількох словах про що йдеться в отих товстих фоліантах. Зрозуміло, що вони не тільки погано їх обговорюють, але й не можуть судити про те, яке трактування твору є точним, а яке ні. Якщо майбутнє пов'язують зі штучним інтелектом, то він не лише виконуватиме письмові завдання для студентів, але й критично важливу роботу з інтерпретації прочитаного. Наші діти будуть споживати прісну дієту штучного інтелекту як поживу, якої вони не зможуть спекатися.

До цього додається дивовижне незнання Біблії. Були часи, коли добрий промовець міг покластися на людей, які впізнають цитати зі Святого Письма, і саме вони прикрашали твори та публічні виступи наших політиків, освітян і державних діячів. Все це стосується не лише сьогодення, але й нашої спадщини тим, хто прийде після нас. Не забуваймо також, як легко можна збитися зі шляху, коли нам бракує справжніх знань про основи.

о.Л.Пітерс

Душпастирські нотатки

Одна з тих речей, котра кожному священнику болить і ще довго озивається смутком -  це важкість а почасти неможливість донести до людини, що зазнала втрати і вважає це "жорстокою несправедливістю", - Божого послання про Його опіку, поміч, незмінні обітниці благословення і життя, що триває після земного.

Християни в епоху Google

На жаль, сьогодення дуже вплинуло на Церкву. Наші люди не знають Святого Письма, не вчать напам'ять Катехізис, не знають церковних гімнів, не пам'ятають молитов чи молитовних роздумів і, здається, не вважають це проблемою. Ми живемо в епоху Google, коли нам не потрібно знати більше, ніж куди слід йти. "Пастори", зроблені штучним інтелектом, вже дають духовні поради через інтернет. Навіщо турбуватися про Господню вечерю! Урок з епідемією ковіду для декого полягає в тому, що їм не потрібна церква, богослужіння чи пастор. 

У нас є всесвітня павутина. Чи це сприяє утвердженню у нас Христа вдома, в Церкві чи у світі? Чи прославляє Бога те, що ми знаємо про Нього більше з пародій і насмішок, аніж з Його Слова? Більше з уявлень про Нього, ніж з того, що Він сам сказав? Чи має це якісь наслідки для нас і для Церкви? Звісно, що має. 

Ми живемо в епоху біблійної неграмотності, яка впливає на нас і наше щастя більше, ніж ми гадаємо. Без знання Божого Слова і здатності відрізняти істину від брехні на основі цього Слова, ми нині, більше ніж будь-коли, схильні вдаватися до цієї помилки, до диявольських насмішок, до спокус світу і до наших власних слабкостей.

пастир Пітерс

Катаклізми довкола нас

Негода та повені, що цими днями накрили низку держав ЄС, але насамперед неймовірні біди, спричинені Україні моск.окупантами є яскравим свідченням того, якими незахищеними, безпомічними і слабкими є  люди у цьому грішному світі, як хутко може змінитися в їхньому житті геть усе, як вмить можна все втратити, навіть життя. Горнімося до Господа, тримаймося Того, Хто піклується про наші душі і має для нас домівку у місці світлім і блаженнім.

ЦИТАТИ. ПІЗНАННЯ ІСТИН.

#віра #правда #Церква #омана

Ми вчимося розпізнавати фальшиві версії християнства. До тих пір, поки ми не знатимемо, що таке правдиве християнство, ми навряд чи зможемо боротися із загрозами щодо нього. Коли ми знайомі з засадничими істинами християнської релігії, тоді ми можемо протистояти поширеним викликам. Втім, немає нічого нового під сонцем, отож загрози правдивій вірі час від часу змінюватимуться, оскільки інтелектуальна мода змінюється з плином часу. 

Рольф Девід Пройс (рн.1953) - лютеранський душпастир

Чи будуть у наших онуків бабусі й дідусі?

Розмова в телестудії Суспільного ТБ 25.04.2022р.

Християнське вирішення негараздів

У важких обставинах

Душпастирські нотатки
У важких життєвих обставинах, під час стихійного лиха, війни, епідемії тощо перед віруючими нерідко постають нелегкі питання, котрі потребують відповідей: «Чи зможу я, як зазвичай, ходити до Церкви, причащатись і сповідатись?», «Як мені належиться сприймати мій стан суворої ізоляції, вимушеного одинокого існування поза спільнотою віруючих і Церквою?» "Чи не наражатимусь я через це на гнів Божий?".

Мусимо визнати, що часи, виклики, випробування тощо різняться, як і життєві обставини, в котрі ми потрапляємо нерідко не з власної волі. Отож будь яка людина може зненацька опинитись у човні чи на безлюдному острові посеред океану, у ворожому полоні, ізоляції, спричиненій хворобою чи чимось іншим, упасти в ущелину з котрої годі вибратись без сторонньої помочі, заблукати в джунглях чи деінде, іншими словами – бути в обставинах, коли вона не матиме змоги ані піти до церкви ані причаститися. ОДНАК – ніхто і ніколи не може відібрати в неї віри в нашого Спасителя, покладання на Бога, не може заборонити їй молитися, звертатися подумки до рядків зі Святого Писання, котрі вона завчила напам'ять. У кожній безвиході завше є цей вихід.

Отож використовуймо кожну нагоду, щоб ще більше вкорінюватись у Божім Слові, котре в найважчі часи буде для нас світильником на життєвім шляху. Утверджуймося в щоденній молитві. Будьмо певні – Бог ніколи не залічить нам за гріх ненавмисну неучасть у Службі Божій чи Святім Причасті, зумовлену негараздами та труднощами, однак, поза сумнівом, справедливо судитиме нас за зневіру чи невіру, богозневагу, свідоме відпадання від Нього та Його Слова. Що б не сталося – будьмо з Богом, тримаймося Його обітниць, благословень свого Хрищення, любові нашого Спасителя Ісуса Христа, від котрої нас ніщо і ніколи не розлучить. Пам'ятаймо – Бог скрізь і завжди є поруч нас. ЦЕ – наша надія і втіха.

Омана світу і правда Божа (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Луки 13:31-35
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе... 32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та завтра, а третього дня закінчу. 33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та завтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! 35 Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане час, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі, брати і сестри,

Ми з вами є свідками того, як в сучасному суспільстві дедалі більше культивується відкрита зневага до християнських чеснот, а над тими, хто дотримується їх, насміхаються. Процвітають  аморальність, перелюб, розпуста, переймання виключно речами матеріальними і нехтування речами духовними.  Так звана «жовта преса» заробляє гроші на найгірших людських вадах, виставляючи їх на показ.  Мало не щодня цей грішний світ втовкмачує людям, що життя коротке і його треба прожити у веселощах та гріховних розвагах!
Сьогодні, як ніколи актуальні слова апостола Павла про те, що: «останніми днями настануть тяжкі часи. 2 Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, 3 нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, 4 зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога…» (1Тим.3:2-7).
 Нинішній жалюгідний стан духовності і моралі у світі вимагає від нас ще більшого вкорінення у Божому Слові і ще наполегливішого його проповідування. Виклики сьогодення вимагають від нас перевіряти нашу віру і загалом християнство на правдивість. Ці виклики відомі,  – це напади на особу та діло Ісуса Христа, на правдиву мету та цілі Християнської Церкви, на авторитет Святого Писання. Подекуди культивується намагання перетворити християнство виключно на веселощі та розвагу. Віруючих запевняють у тім, що Бог хоче, аби люди були багаті, щасливі і здорові. Служби Божі почасти перетворюють на естрадні концерти або «відкриття власного я», де віруючим нав’язується ідея про реалізацію себе як особистості. Інші перекручують Боже Слово і змінюють своє вчення залежно від обставин. 
Але нам з вами, дорогі брати і сестри, і людям довкола нас потрібне  одне – чисте Євангеліє, непофальшоване Слово Боже, побожність та послух у поклонінні Богові.  Господь каже, що слухачі Слова повинні приймати Його в свої серця з усією серйозністю і покладатися на нього. Лука розповідає, як одного разу Спаситель з гіркотою промовив до своїх слухачів такі слова: “Єрусалиме. Єрусалиме…Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та…не захотіли!”  Син Божий бачив зачерствілі людські серця, яких у тому що Він є обіцяним Месією, Спасителем, Викупителем, Сином Божим, не переконали ані Його чуда, ані Його проповіді, котрі Він виголошував як можновладний.  Однак, не зважаючи на це, Він далі продовжує своє земне служіння, проповідуючи Добру Звістку про спасіння, прощення гріхів і вічне життя. Він каже: «Мені треба ходити сьогодні та завтра, і часу найближчого…»  Він постійно закликає грішників до каяття. Він хоче, щоб ніхто не загинув, а мав життя вічне.  Подібним чином повинні чинити і ми — самі покріплятись Божим Словом і Господньою вечерею і виконувати Велике Доручення Ісуса Христа -  “навчати, робити учнями всі народи, христячи їх в ім’я Отця, Сина і Святого Духа”.
Необачні і легковажні люди,  міркуючи про швидкоплинність земного життя, прагнуть якнайбільше потішитись розвагами і втіленням своїх тілесних бажань. Ми ж, як діти Божі, замислившись над коротким віком людини, як даним нам Богом часом спасіння для нас і наших ближніх, повинні казати собі: «Нам треба сьогодні, завтра, післязавтра перебувати у Слові Божому і проповідувати його цьому грішному світові. Нам треба бути для цього світу світлом і сіллю, прикладом побожного життя і покладання на Бога – бо так нам каже наш Господь».
Дорогі брати і сестри, людям часто не подобатиметься те, що ми їм казатимемо. Вказуючи на їхні гріхи, ми будемо наражатись на їхній гнів, ненависть, обурення, нерозуміння і спротив. Чи не найважче звіщати Боже Слово нашим рідним та близьким.  Світ нападатиме на послання, яке ми проповідуємо  – Закон і Євангеліє, тому що воно викриває фальшивість і неспроможність речей, якими він гарантує людям безпечне життя, благополуччя і щастя, обіцяючи їм багатство і владу через відкидання Бога і Святого Писання. Але правда Божа полягає в тім, що кожен грішник повинен знати, що Божий гнів, Останній суд, пекло – це не вигадка, а реальність.  З іншого боку, грішник, який щиро кається у гріхах і прагне змінити своє життя, повинен знати, що заради Христа милосердний Бог обіцяє йому прощення гріхів і спасіння.
Дорогі у Христі, Єрусалим видав  Божого Сина на смерть, як він не раз робив це з пророками часів Старого Заповіту. Таким Єрусалимом, котрий відкидає правдивих Божих пророків,  Христа і Його Євангеліє спасіння є сьогодні для віруючих грішний світ, в якому ми живемо.  Але як діти Божі, ми покликані Господом проповідувати  Його Євангеліє саме в цьому світі, а не ховатися від нього у печери, ліси та пустелі. Благословенний, хто йде в ім’я Господнє, хто звіщає Його Добру Новину,  хто проповідує непофальшоване Слово Боже! 
Хрест, який приготував Єрусалим для Ісуса Христа, став місцем, з котрого Він нагадав цьому місту про його гріхи і вказав йому на Себе, як на Спасителя. Хрест, за допомогою якого, вороги хотіли вбити Божого Сина, став знаряддям спасіння для мільйонів людей, які повірили в Його Євангеліє. Цей хрест став також знаряддям спасіння і для нас. Саме до нього звернені наші очі під час Великого Посту. До нього Ісус Христос прибив наші гріхи і гріхи цілого світу.
Дивлячись на Христове розп’яття, на Його святі рани, якими ми зцілені, приймаючи Його правдиві Тіло і Кров у Господній вечері, спрагло припадаючи до живого джерела Божого Слова, відставивши набік власну праведність і заслуги в ділі спасіння разом зі Святим Павлом скажімо: «Гал.6:14 нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу». 
 
Стережіться, щоб ви не були зведені розбещенням безбожних і не відпали від свого вґрунтування, 18 але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь.

Сурогатне материнство

Від сурогатних "матерів"
(доречнішим було б інше слово)
Найчастіше вимагається:
Бути «практично здоровими»,
(підтвердити це аналізами),
Не мати шкідливих звичок,
Дотримуватись
Правильного харчування
(звісно, за кошти замовника),
І режиму дня,
Стресів – якнайменше.
А ще –
Не нервувати,
Не перевтомлюватись,
Якнайчастіше
бувати на свіжому повітрі,
Вчасно відвідувати лікаря
І повідомляти про перебіг вагітності,
Список можна продовжити
(відповідно до статей угоди).
Однак мене завжди непокоїло інше –
Яким народиться і виросте
Дитя, котре вже в лоні
Нерідної матері,
Позбавлене правдивої
Материнської любові –
Коли все жіноче єство
Переповнене щастям і радістю
Теплом і ніжністю
До того невимовного
Божого дарунка,
Зачатого від великого кохання,
Приголубленого думками і словами
Задовго до його появи на світ?
Якою нещасною є дитина,
Виношена без любові!
Як безмежно багато
Треба дати їй любові,
Коли вона зростатиме,
Аби згодом вона також
Могла любити
Щиро і нелукаво,
Бути ніжною, милосердною,
Доброю і незлобливою?
…………………………
Новітні технології
Дедалі більше
Втручаються
В Божий промисел,
І ставлять перед людством
Чимало складних питань,
В котрих не йдеться про любов,
Але від котрих, загалом,
Залежить його існування…