Текст проповіді: Євангеліє від Луки 13:31-3531 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе... 32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та завтра, а третього дня закінчу. 33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та завтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! 35 Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане час, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,
Ми з вами є свідками того, як в сучасному суспільстві дедалі більше культивується відкрита зневага до християнських чеснот, а над тими, хто дотримується їх, насміхаються. Процвітають аморальність, перелюб, розпуста, переймання виключно речами матеріальними і нехтування речами духовними. Так звана «жовта преса» заробляє гроші на найгірших людських вадах, виставляючи їх на показ. Мало не щодня цей грішний світ втовкмачує людям, що життя коротке і його треба прожити у веселощах та гріховних розвагах!
Сьогодні, як ніколи актуальні слова апостола Павла про те, що: «останніми днями настануть тяжкі часи. 2 Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, 3 нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, 4 зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога…» (1Тим.3:2-7).
Нинішній жалюгідний стан духовності і моралі у світі вимагає від нас ще більшого вкорінення у Божому Слові і ще наполегливішого його проповідування. Виклики сьогодення вимагають від нас перевіряти нашу віру і загалом християнство на правдивість. Ці виклики відомі, – це напади на особу та діло Ісуса Христа, на правдиву мету та цілі Християнської Церкви, на авторитет Святого Писання. Подекуди культивується намагання перетворити християнство виключно на веселощі та розвагу. Віруючих запевняють у тім, що Бог хоче, аби люди були багаті, щасливі і здорові. Служби Божі почасти перетворюють на естрадні концерти або «відкриття власного я», де віруючим нав’язується ідея про реалізацію себе як особистості. Інші перекручують Боже Слово і змінюють своє вчення залежно від обставин.
Але нам з вами, дорогі брати і сестри, і людям довкола нас потрібне одне – чисте Євангеліє, непофальшоване Слово Боже, побожність та послух у поклонінні Богові. Господь каже, що слухачі Слова повинні приймати Його в свої серця з усією серйозністю і покладатися на нього. Лука розповідає, як одного разу Спаситель з гіркотою промовив до своїх слухачів такі слова: “Єрусалиме. Єрусалиме…Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та…не захотіли!” Син Божий бачив зачерствілі людські серця, яких у тому що Він є обіцяним Месією, Спасителем, Викупителем, Сином Божим, не переконали ані Його чуда, ані Його проповіді, котрі Він виголошував як можновладний. Однак, не зважаючи на це, Він далі продовжує своє земне служіння, проповідуючи Добру Звістку про спасіння, прощення гріхів і вічне життя. Він каже: «Мені треба ходити сьогодні та завтра, і часу найближчого…» Він постійно закликає грішників до каяття. Він хоче, щоб ніхто не загинув, а мав життя вічне. Подібним чином повинні чинити і ми — самі покріплятись Божим Словом і Господньою вечерею і виконувати Велике Доручення Ісуса Христа - “навчати, робити учнями всі народи, христячи їх в ім’я Отця, Сина і Святого Духа”.
Необачні і легковажні люди, міркуючи про швидкоплинність земного життя, прагнуть якнайбільше потішитись розвагами і втіленням своїх тілесних бажань. Ми ж, як діти Божі, замислившись над коротким віком людини, як даним нам Богом часом спасіння для нас і наших ближніх, повинні казати собі: «Нам треба сьогодні, завтра, післязавтра перебувати у Слові Божому і проповідувати його цьому грішному світові. Нам треба бути для цього світу світлом і сіллю, прикладом побожного життя і покладання на Бога – бо так нам каже наш Господь».
Дорогі брати і сестри, людям часто не подобатиметься те, що ми їм казатимемо. Вказуючи на їхні гріхи, ми будемо наражатись на їхній гнів, ненависть, обурення, нерозуміння і спротив. Чи не найважче звіщати Боже Слово нашим рідним та близьким. Світ нападатиме на послання, яке ми проповідуємо – Закон і Євангеліє, тому що воно викриває фальшивість і неспроможність речей, якими він гарантує людям безпечне життя, благополуччя і щастя, обіцяючи їм багатство і владу через відкидання Бога і Святого Писання. Але правда Божа полягає в тім, що кожен грішник повинен знати, що Божий гнів, Останній суд, пекло – це не вигадка, а реальність. З іншого боку, грішник, який щиро кається у гріхах і прагне змінити своє життя, повинен знати, що заради Христа милосердний Бог обіцяє йому прощення гріхів і спасіння.
Дорогі у Христі, Єрусалим видав Божого Сина на смерть, як він не раз робив це з пророками часів Старого Заповіту. Таким Єрусалимом, котрий відкидає правдивих Божих пророків, Христа і Його Євангеліє спасіння є сьогодні для віруючих грішний світ, в якому ми живемо. Але як діти Божі, ми покликані Господом проповідувати Його Євангеліє саме в цьому світі, а не ховатися від нього у печери, ліси та пустелі. Благословенний, хто йде в ім’я Господнє, хто звіщає Його Добру Новину, хто проповідує непофальшоване Слово Боже!
Хрест, який приготував Єрусалим для Ісуса Христа, став місцем, з котрого Він нагадав цьому місту про його гріхи і вказав йому на Себе, як на Спасителя. Хрест, за допомогою якого, вороги хотіли вбити Божого Сина, став знаряддям спасіння для мільйонів людей, які повірили в Його Євангеліє. Цей хрест став також знаряддям спасіння і для нас. Саме до нього звернені наші очі під час Великого Посту. До нього Ісус Христос прибив наші гріхи і гріхи цілого світу.
Дивлячись на Христове розп’яття, на Його святі рани, якими ми зцілені, приймаючи Його правдиві Тіло і Кров у Господній вечері, спрагло припадаючи до живого джерела Божого Слова, відставивши набік власну праведність і заслуги в ділі спасіння разом зі Святим Павлом скажімо: «Гал.6:14 нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу».
Стережіться, щоб ви не були зведені розбещенням безбожних і не відпали від свого вґрунтування, 18 але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар