#СловоБоже #шлюб #подружжя #основивіри #целібат
Книга Буття (1:28) навчає, що люди були створені, щоб плодитися, і що одна стать належним чином повинна бажати іншої. Бо ми говоримо не про хтивість, яка є гріхом, але про бажання, яке мало би бути в природі у її цілісності, яку називають фізичною любовю. І ця любов однієї статі до іншої є, дійсно, Божою постановою. Але через те, що цю постанову Божу не можна видалити без надзвичайного діла Божого, то звідси випливає, що право укладати шлюб не можна видаляти статутами чи обітницями. Противники цього чіпляються до цих аргументів; вони кажуть, що на початку була дана заповідь для наповнення землі, але тепер, через те, що земля вже є наповненою, шлюб не наказується. Бачите, як хитро вони міркують!
Природа людини так сформована Божим Словом, що вона є плідною не тільки на початку творіння, але й упродовж усього часу, допоки існує природа наших тіл; так само, як і земля стала родючою Божим Словом (Буття 1:11): «Нехай земля вродить траву, ярину». Через цю постанову земля не тільки почала на початку родити рослини, але поля зодягаються ними щороку, допоки існує природа тіл. Тож так само як людськими законами не може змінюватися природа землі, так само без особливого діла Божого природа людини не може змінитися ані обітницями, ані людським законом. І навіть більше, природне право є насправді Божим правом, тому що ця постанова дана природі Богом. І оскільки це право не може бути зміненим без зовнішнього діла Божого, то треба, щоб право укладати шлюб залишалося, тому що природне бажання статі до статі є постановою Божою в природі, і з цієї причини це є правом; а інакше навіщо створювалося дві статі?
Ми говоримо, як було сказано вище, не про хтивість, яка є гріхом, але про бажання, яке зветься фізичною любов’ю [яка б існувала між чоловіком і жінкою, навіть якби їхня природа залишилася чистою], яку хтивість з природи не усунула, але запалює її, так що зараз існує більша потреба в ліках, а шлюб є необхідним не тільки задля розмноження, але й також як ліки [щоб оберігати від гріхів]. Ці речі є чіткими і настільки добре запровадженими, що їх не можна скасувати в жодному разі. По-третє, апостол Павло каже (1 Кор. 7:2): «Щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою». Це висловлення заповіту, що стосується всіх, хто непридатний до целібату.
КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року
