Лютеранське богослужіння за своєю природою є літургійним і конфесійним. Ті, хто намагається знайти якийсь мирний компроміс між вільною або загальною формою богослужіння, добре відомою протестантизму, І літургійним богослужінням, яке було частиною історії та віросповідання лютеранства протягом понад півстоліття, потрапляють у безвихідну ситуацію, яка не приведе їх до чогось доброго. Однак припущення, що Америка не знає, що робити з месою, наповненою багатими обрядами, і тому необхідно знайти якийсь компроміс, є також оманливим.
Ми не повинні апелювати до логіки чи розуму. Ми повинні апелювати до Святого Письма. Наша Літургія — це в значній мірі - Святе Письмо, прочитане або проспіване, або промовлене безпосередньо слово в слово з Біблії чи перефразоване. Я б наполягав, що кожен, хто глибоко занурився в Святе Письмо, зрештою глибоко зануриться і в літургію. Не потрібно бути вимогливим, щоб побачити очевидне. Святе Письмо є літургійним — від дрібниць, встановлених Богом щодо розміру, зовнішнього вигляду, прикрас і практик Храму, до дизайну текстів, які слід співати, а не просто декламувати, аж до служіння самого Ісуса. Святе Письмо є літургійним. Ми є літургійними.
Наша мета повинна полягати не в тому, щоб переконати людей у цінності того, що ми робимо в неділю вранці, а в тому, щоб показати їм, що богослужіння передбачає високе ставлення до Таїнств, високу христологію і Святе Письмо. Якщо ми цього не зробимо, - тоді ми вже програли суперечку. Лютерани ніколи не будуть в авангарді літургійних змін, тому що ми знаємо – консервативність у сповіданні означає біблійність, а це означає, що ми повинні бути тими, ким ми є, а не наслідувати тих, ким ми не є.
о.Пітерс
