«Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в Дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:24). Так навчає Спаситель наш, Ісус Христос. Він є одиноким посередником між Богом і людьми (1 Тимофію 2:5) і Священиком завжди (Євреям 7:3), віддавши Себе Самого за нас на жертву і на посвяту Богові (Ефесянам 5:2) і одним жертвоприношенням вдосконалив на віки Він тих, хто освячується (Євреям 10:14). Через Нього всі ми маємо в одному Дусі доступ до Вітця. Через Христа, ставшись і самі Божими священниками, усі віруючі в Нього лучаться заради приношення перед Божий престіл спільних жертв хваління, подяки і благання, а тим самим віддавання Богу слави духом і правдою. Це становить суть євангельського богослужіння.
Як бачимо зі сказаного, євангельського богослужіння не відправляє сам священик в імені зібраних Вірних, а радше вірні спільно з душпастирем приносять Богу жертву хваління і подяки. Отже без особливої участі Вірних не може Відбуватися ніяке євангельське богослужіння.Христос навчає: «А як молитесь, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтесь їм» (Матвія 6:7-8), «І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець» (Івана 14:13).
14:13). Апостол-же Павло пише до тих, які ввірували у Христа: «Ну то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом... Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!» (1 Коринтянам 14:15,19). «Буква вбиває, а Дух оживляє» (2 Коринтянам 3:6). В кінці Аугсбурзьке Віросповідання навчає про церковні обряди: «того слід дотримуватися, що можна дотримуватися без гріха і, що служитиме мирові та доброму порядкові в церкві» (Євангельське Визнання Віpu: Стаття XV; порівняй також: Стаття ХХІV).
Наведені місця зі Святого Письма і Євангельського визнання віри та загальна пошана до літургічної форми Богослужінь, засвоєної з давніх давен в українському народові, були провідними ідеями при укладані цього Українського Євангельського Служебника. Нехай же служить він на славу Святій, Одноістотній, Животворящій і Неподільній Трійці, на користь Українському Народові і на добро всім братам у вірі українським євангеликам.
В Станіславові, року Божого 1933-ого в місяці серпні.
Теодор Ярчук, український євангельський душпастир
НА СВІТЛИНАХ: Служебник УЛЦ, пастир Т.Ярчук
