Християни у світі

Ми не молимося і не постимо як слід.  Ні, це не якась авторитарна вимога, але Господь ніколи не говорить про те, ЧИ ми молимося або постимо, але КОЛИ.  Ми надто добре пристосувалися до способу життя цього світу і його ненаситних вимог, щоб бути задоволеними з того, що ми вже не схиляємо свої коліна в молитві і не відмовляємося ні від чого навіть заради Божої справи. Порожні молитви, якими люди почасти моляться лише тому, що треба молитися, не тільки перекреслюють мету молитви, але й спотворюють її і легковажать словом "амінь".  Але чи є це причиною того, щоб забути, що наш Господь навчав молитви не як методу, а як певного змісту, що є у словах молитви?  
До Церкви чи іншого місця, де відбувається літургія вірних, у нас поваги ні більше, ні менше, ніж до нашої власної вітальні.
Ми вважаємо, що наше особисте щастя важливіше за шлюб чи дітей, і тому навіть християни мають менше і першого і другого.  Ми ніби підняли ставку у світі і створили чесноти зі стандартних правил загалу - вибору не бути зобов'язаними ні до чого і почуватися комфортніше в цифровому світі, ніж у реальності.  
Колись християни вирізнялися тим, що наполягали на святості шлюбу, підтримували шлюб у світі, де подружжя розлучаються, і чинили опір культурній практиці знецінення дітей.  Тепер християни за їхнім власним визнанням, почасти не виглядають і не чинять, як люди Царства Божого у своїй пошані до шлюбу і сім'ї - чи, краще сказати, за відсутності цієї пошани.  
Проблема не в тому, як люди ставляться до нас, тому що ми християни, а в тому, що ми самі даємо їм так мало свідчень нашої віри, що їх дивує навіть те, що ми віримо. Навіть проста позірність благочестя буде кращою, ніж цілковита відсутність благочестя.  
Ми не вибираємо, демонструвати чи приховувати віру, а вірити і жити вірою.  Але як це узгоджується з цифровою реальністю поклоніння на екрані дисплея і звичним нині відвідуванням церкви раз на місяць? Коефіцієнт комфорту сьогодні аналізує кожну частину благочестя, від особистої присутності до того, у що ми віримо, як ми живемо, як і про що ми молимося. 
о.І.Пітерс