В традиціях української літератури ніколи не було вживання нецензурних слів засобом творчого самовираження митця. Я є категоричним противником того, щоб засмічувати мову взагалі такими словами, такими виразами, не тільки літературну мову, але й побутову. Повинна бути боротьба з такою практикою. А те, що сьогодні дуже часто молоді письменники, та й не тільки молоді, до речі, цим зловживають і демонстративно навіть вживають цю нецензурну лексику, говорить тільки про те, що є одне бажання: раптом завоювати такого невибагливого читача. Воно не принесе успіху. Класична наша література, - візьмімо Тараса Шевченка, Івана Франка, Олеся Гончара чи Михайла Стельмаха, – ми цього ніколи не бачимо. Там є відчуття того, що слово несе завжди позитивну енергію, воно людину повинно облагороджувати, а не принижувати. І митець цим (нецензурщиною - Т.К.) принижує і себе, і літературу.Микола Жулинський
Немає коментарів:
Дописати коментар