Взірцями жертовности сповнене наше сьогодення, коли сини і доньки України стали до боротьби з мос.окупантами. І неспростовним доказом цієї жертовности є цвинтарі міст, сіл та містечок, де майорять наші стяги на могилах захисників. Жертовність є рисою, не притаманною геть усім, але без тих, хто її має, життя та існування окремої людини, народу і держави неможливе. Тому поцінування жертовности є важливим.
Нещодавно, у День Матері, ми вшановували наших матерів і дякували за них Богові. Матері нерідко є тими взірцями жертовности, які годиться наслідувати і хвалити. На що здатна вірна Богові і любляча мати заради дитини? На все! Навіть на те, щоби покласти за дитя власне життя. В однієї молодої матері на пізньому терміні вагітності було виявлено невиліковну хворобу. Постало нагальне питання: Кого рятувати - матір чи дитя, бо вимагалося лікування хіміотерапією, котре могло вбити дитину чи зашкодити їй? Мати наполягла на порятунку дитини і відмовилася від лікування. Відтак, дитя було врятоване ціною життя матері. Інша мати заради вагітности погодилася на складну операцію, наслідком якої згодом стала важка хвороба, що звела її в могилу, однак відмовитися від того, аби стати матір'ю вона не хотіла і свідомо пішла на ризик вагітности. Як наслідок - вона прожила коротке життя, однак народила, вигодувала, виплекала таке бажане дитя.
Будьмо вдячні Господу за жертовне служіння тих, хто нині ціною власної крові виборює життя для нас, наших дітей та онуків. Їхня жертва не повинна канути в небуття, їхня смерть, каліцтво не можуть бути знецінені, а пошановані вдячністю, пам'яттю і належною опікою усього загалу.
Немає коментарів:
Дописати коментар