Папіруси з Оксірінха

Єгипет, поселення Аль-Бахнаса (давній Оксірінх, що означає "місто гостроносих риб"), розташоване в мухафазі (губернаторстві) Аль-Мінья, приблизно за 160 км на південь від Каїра. Це західний берег каналу Бахр-Юсуф (Шлях Йосипа), який відгалужується від Нілу і живить оазис Фаюм. Нині ці терени відомі своїми ісламськими пам’ятками та кладовищем, яке називають "містом мучеників" (через битву під час арабського завоювання), але під землею воно досі ховає таємниці античного світу. Це також відома у світі археологічна місцина, у якій іспанські археологи виявили гробниці часів Птолемеїв та Рима. Саме тут, у пісках на околиці містечка, понад 100 років тому виявили тисячі папірусів, серед яких був і лист Іларіона, та найдавніші уривки Євангелій. 

▼Автор листа: Іларіон (Hilarion) — ймовірно, робітник або ремісник (деякі дослідники його називають солдатом, але точних підтверджень його військового статусу в тексті немає). Вочевидь, він поїхав до Александрії на заробітки. 
▼Адресат листа: Аліс (Alis) — ймовірно дружина Іларіона (у листі він називає її "сестрою", що було поширеним, ніжним звертанням до дружини в Єгипті у ті часи).
▼Дата листа: 17 червня 1 року до Різда Христа. 
▼Мова листа: Текст написаний давньогрецькою мовою (койне). Це «народна» грецька мова, яка стала міжнародною після завоювань Олександра Македонського. На ній написаний Новий Завіт. 
▼Стиль листа: Іларіон пише простою мовою, місцями з помилками, що свідчить про те, що він, ймовірно, диктував лист писарю або сам був не надто освіченим. 
ПЕРЕКЛАД ЛИСТА: 
«Іларіон своїй сестрі Аліс шле найщиріші вітання, а також моїй пані Бероус [ймовірно, теща або інша родичка] та Аполлонаріну [їхній син].
Знай, що ми все ще перебуваємо в Александрії. Не хвилюйся, якщо всі повернуться [додому], а я залишуся в Александрії. Я прошу і благаю тебе піклуватися про малюка і, як тільки ми отримаємо платню, я надішлю її тобі.
Якщо ти, на щастя, народиш [до мого повернення], якщо це буде хлопчик — залиши його, якщо ж дівчинка — викинь її.
Ти писала мені: "Не забудь мене". Як я можу забути тебе? Прошу тебе, не хвилюйся. 29-й рік Цезаря, 23-й день місяця Паїні" 

[себто це 17 червня 1 року до РХ.]. 
КОМЕНТАР:
Лист з одного боку дуже зворушливий. Іларіон любить свою дружину, турбується про неї ("Як я можу забути тебе?"), надсилає їй гроші та піклується про їхнього вже народженого сина. Однак, з іншого боку, тут містяться вельми жорстокі слова, примаймні для нас нині. Іларіон пише: "якщо дівчинка — викинь її" (давньогрецькою: ἐὰν ᾖ θήλεα, ἔκβαλε), що є прямим історичним свідченням звичайної практики "виставлення" немовлят в часи Римської імперії. Римський батько мав право вирішувати долю новонародженої дитини. Дівчатка вважалися "тягарем" (для них був потрібен посаг), натомість хлопчики були майбутніми годувальниками. "Викинути" означало залишити дитину на на вулиці або в храмі, де вона або помирала, або її забирали, почасти у рабство. Ось такі поганські звичаї Риму, без ілюзій і прикрас. 
НА ФОТО: Мапа Єгипту із зазначенням розміщення Аль-Бахнаса, папірус з текстом листа Іларіона.