Він був неперевершеним майстром таємної дипломатії при дворі французького короля Людовіка ХV. Будь-яка розвідка світу вважала б за честь мати в своєму історичному життєписі такого яскравого і легендарного представника. Але його серце належало лише Україні, якій він намагався бути корисним до останніх днів свого життя. Григорій Орлик народився 5 листопада 1702 року в Батурині. Охрищений як Петро Григорій Орлик. Його хрещеним батьком був гетьман Війська Запорозького Іван Мазепа. Під час вимушеної еміграції після поразки запорожців і шведів у битві під Полтавою він разом із батьком — гетьманом Правобережної України Пилипом Орликом, жив у Бендерах, потім у Швеції, Саксонії, Польщі, Франції, постійно переховуючись від таємних переслідувачів російського царя Петра І. Вільно володів латиною, польською, німецькою, французькою, татарською, турецькою мовами. За кордоном Г. Орлик та його батько прагнули створити потужну коаліцію в складі Франції, Швеції, Польщі, Туреччини, Кримського ханства і, піднявши козаків на боротьбу, спільними зусиллями здобути незалежність України. На службі у французького короля Людовіка ХV виїздив у ряд країн Європи з дипломатичними і розвідувальними місіями. Отримав титул графа, військове звання лейтенант-генерала французької армії. Загинув під час Семилітньої війни у 1759 році. Кавалер ордена Хреста святого Людовіка, шведського військового ордена Меча і польського ордена Білого орла. ПОВНІСТЮ СТАТТЮ ЧИТАТИ ТУТ.
Джерело: газета "День"
Немає коментарів:
Дописати коментар