"Аж до ХVІІІ ст. московські монастирі були в’язницями для політичних злочинців. Дуже часто їх силоміць постригали у ченці. Щоб мовчали – відтинали їм язика. Щоб не бачили, чого не дозволено бачити – осліплювали. Кому хотіли вкоротити віку – морили голодом і т. п. У монастирських льохах тримали закованих у ланцюги, там були катівські приладдя. В’язнів доглядали ченці під керівництвом ігумена. Соловецький монастир власне й побудували для ув’язнення великих політичних злочинців, а не для молитов. І справді, їх там завжди було багато. Запорізький кошовий Петро Калнишевський сидів замурований у келії 28 років до смерті (1803). Ув’язнені в Тобольському монастирі померли: Генеральний суддя Павло Головатий (1790 р.), військовий писар Іван Глоба (1791 р.) та інші „сепаратисты“. До 1917 р. в Соловецькому „монастирі“ каралося десятки політичних в’язнів. По 1917 – багато тисяч". Повністю статтю читати ТУТ.Павло Штепа
Немає коментарів:
Дописати коментар