"По-українськи" чи "українською мовою"?

Радіослухач Анатолій пише, що коли літери 'дж' і 'дз' позначають не один звук, як у словах 'джаз', 'джміль', 'дзиґа', 'дзвін', а два - 'підживляти', 'підземельний', він розділяє їх апострофом і пропонує запровадити це в правопис.Думаю, що не варто цього робити, бо апостроф ставимо перед йотованими для позначення твердої вимови приголосних: 'м'ята', 'бур'ян, п'ять'. Можливо, в тій функції, про яку каже радіослухач, ліпше застосовувати риску.Радіослухач Пол Хворостенко запитує, як писати й вимовляти в українській мові слово 'шоу'. В цьому слові кінцевий приголосний в українській мові має нескладовий 'у'. Тобто, 'шов'. Але ми його за сучасним правописом пишемо через 'у' в кінці. Можливо, коли буде вдосконалений наш правопис, писатимемо там 'в', але написання теж буде не точне, бо в нас літерою 'в' позначається і губно-зубний звук, як у слові 'вода', і губно-губний, як у словах 'ходив', 'гуляв', 'співав'.Радіослухач Ігор запитує, як правильно - 'по-українськи' чи 'українською мовою'.Тут є три варіанти. Найпоширеніший - 'українською мовою'. Рідше вживаний - 'по-українському', ще рідше - 'по-українськи'.Радіослухач Володимир цікавиться доцільністю вживання вислову 'точка зору'. Він є в нашій мові, але оригінальніший варіант - 'з погляду' або просто 'погляд'. До нього частіше вдаються класики українського письменства. Наприклад: 'З цього погляду, ваш юнга-радист ніякої небезпеки не становить' (Олесь Гончар). Це слово вживали також Леся Українка, Олександр Довженко, Михайло Коцюбинський, Максим Рильський та інші. Радіослухач Артем цілком слушно використовує словотвірні можливості української мови, розрізняючи перебіг чогось - 'перетворювання', 'здійснювання', і наслідок - 'перетворення', 'здійснення'. Якщо окремі мовознавці не підтримують цієї тенденції, то це їхній клопіт, а не закономірність. Радіослухач Шивер зауважує мені, що коли я аналізую слова 'держати' і 'тримати', то не кажу, що 'тримати' - запозичення з польської мови. По-перше, я розповідав про використання цих слів у сучасній українській мові, а не про їхню етимологію. Ну, а щодо походження, то дієслово 'тримати' у відповідному фонетичному оформленні, крім української мови, є в білоруській, польській, чеській, словацькій і зводиться до праслов'янського 'тримати'. Тож українська мова, єдина з усіх слов'янських мов, на сучасному етапі зберегла праслов'янський інфінітив на '-ти'. З радіослухачем Ігорем цілком погоджуюся в тому, що від назви села Зимна Вода - прикметник 'зимновідський'. Я так і сказав. Написання 'земновідський' трапилося через недогляд. Сталося це тому, що ненаголошені звуки 'е' та 'и' в українській мові у вимові наближаються один до одного.  
Джерело: Блог О.Пономаріва