Чернецтво і християнське життя

"Монашество здавна вважалося безкровним мучеництвом...Монах – це людина, особливо і радикально віддана Богові. Чим краще богопосвячені особи будуть жити цим радикалізмом, тим правдивішими і промовистішими свідками зможуть бути..." Не будемо піднімати на кпини цю точку зору, яку нещодавно висловив предстоятель великої християнської спільноти... Але дозволимо собі не погодитися з нею... Вона наголошує на людських заслугах і добрих ділах, які зарахуються у справі спасіння, а Біблія навчає, що ділами ніхто не може бути виправданий. За словами Христа - призначення християнина є жити у світі і бути сіллю і світлом для світу. Зрештою, хіба можна сховатися від гріховної плоті, гріховних думок, бажань і тп в келії, скиті...? Звісно, що ні, бо вони і там тебе знайдуть. Загалом, ця проблема давня і відома... Вона відокремлює чернецтво від життя віруючих "у світі" і робить друге менш вартісним, хоча це невірно. Адже що краще може прислужитися справі поширення Христового Євангелія, як не щоденне перебування християнина посеред тих, хто його потребує, щоб саме їм і звістити його? Тож "виправданим" може бути тільки те "чернецтво", про котре каже апостол Павло - безшлюбність, яку може вмістити не кожен, а лише той, кому це дається... І така безшлюбність не означає, насамперед, життя, відокремлене від світу, а служіння цьому світові, перебуваючи в ньому.