пʼятниця, 12 серпня 2011 р.

Ти зрікся мови рідної...

Ти зрікся мови рідної, тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне.
Ти зрікся мови рідної, заріс
Твій шлях і зник у безіменнім зіллі...
Не маєш ти на похороні сліз,
Не маєш пісні на весіллі.
Ти зрікся мови рідної, твій дух
На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закам'яніє друг
І посивіє рідна мати.
Ти зрікся мови рідної, віки
Ти йтимеш темний, як сльота осіння,
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної, ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сніг журба...
Її не понесеш нікому.
Ти зрікся мови рідної нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма...
В твій слід він кине сміх-погоду.
Ти зрікся мови рідної...
ДМИТРО ПАВЛИЧКО

Немає коментарів: