Перечитуючи поезію Юрія Липи (1900-1944), надибав цікаві паралелі з конфесійним лютеранством. Скажімо, в поезії "І прийде час..." Юрій Липа зображає біблійну доктрину про спасіння вірою, без діл і заслуг з боку людини перед Богом. Ще одним відкриттям для мене став його вірш "Пребудь в мені". Власне і перший, і другий входять до циклу з трьох віршів. Друга частина циклу - поезія Лагідний Друг" - Вона чудово перекликається з євангельським посланням про Ісуса Христа - Друга всіх грішників, приходу якого віруючі чекають зі словами з книги Об'явлення - "Прийди, Господи Ісусе" (Об. 22:20) Чим цікавий другий вірш циклу? У Лютеранській церкві віддавна виконується чудова християнська пісня "Зі мною будь" (Abide with me). Текст до неї написав англієць Генрі Лайт (Henry F. Lyte 1793-1847). Я мрію зробити її переклад на українську мову. Ось перша строфа вірша Лайта - вона майже слово в слово співзвучна з початком вірша Юрія Липи. В мене таке припущення - або він написав свій вірш під впливом вірша Лайта, або зробив його переспів: На фото - ліворуч Юрій Липа, праворуч - Г.Лайт.Abide with me; fast falls the eventide;
The darkness deepens; Lord with me abide.
When other helpers fail and comforts flee,
Help of the helpless, O abide with me.
(Весь текст ТУТ).
Юрій Липа
І ПРИЙДЕ ЧАС...
***
І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться ще вчинки-фарисеї
І відчитають лживі обіцянки,
І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх;
І прийдуть ще повії по заплату.
Ти всіх приймеш без слова.
Тільки станеш
І вислухаєш кпин, погроз і лайок,
І сповнишся гіркотою страшною,
І, очі звівши, скажеш: —
Боже, де Ти, де Ти?
І на той жаль бездонний
Світло скаже: — Тут.
І на той смуток Світло загориться,
І юрби вчинків, з’єднані у Світлі,
Закаменіють, збліднуть, відійдуть,
І врешті будеш ти
із Світлом сам на сам,
Чого був спрагнений ти все життя…
***
ПРЕБУДЬ В МЕНІ
Пребудь в мені! Все ближче ночі тінь
І тьма — густіша. Боже, вдалечінь
Відходять блага й сили помічні, —
Безпомічному поможи мені!
Наш день малий, він швидко проплива.
І втихне сміх, і слав минуть слова, —
Нехай же змінні загасають дні,
Ти, що — незмінний, о пребудь в мені.
Молю Тебе! Не будь лишень на мить,
А, як до учнів, злинь, щоб говорить.
Як лагода, як визвіл заясній,
Не проминай, — зостань в душі моїй!
З’явись і сповнись мною! Борони
Від страху жить, від труду, що як сни,
Хто ж, як не Ти, підпора й провідник,
Що в сонце й бурю вестиме повік?
Свій хрест подай, як звідси буду йти,
Шлях освіти, верхівлі освіти,
Де рай цвіте, а не чуття земні.
Життя чи смерть, — а Ти пребудь в мені.
***
*ЛАГІДНИЙ ДРУГ
О вийти б несподівано з неволі
Тілесности — на простір, виднокруг,
І буть як вітер і як день у полі…
Радіймо, серце, — ось приходить Друг,
Той Друг, що лагідний, що —
в брамі, на сторожі
До світла іншого, де інші квіти, Божі.
* - лагідний Друг - Ісус Христос, Спаситель грішників
* * *
Останній з наведених тут віршів нагадує прославлення – «Благословенний, Ти, Господи», котре використовується у Службі Божій (Псалом 119). Тут гарно зображено біблійне вчення про Бога Творця, Господа, Викупителя, Визволителя від влади гріха, диявола і смерті, Подателя усього добра, який відроджує грішника і дарує йому нове життя та благословенний спадок у Царстві небеснім.
БЛАГОСЛОВЕН ЄСИ!
Благословен, розгорнений
просторами, морями,
Ти, що відвік перебуваєш з нами!
Як сонце в променях,
що палить і тремтить,
Як сонце в променях,
іскристостях і громах,
Благословен, що рвеш
в надлюдську шир і помах,
Благословен єси за кожен день і мить!
Щоб душу визволить, мені ламаєш тіло,
І світиш, як закон, і плинеш, як кадило,
І ось відроджуєш і кличеш до нового,
Щоб знову міць була,
і серце знов тремтіло, —
Благословен єси! — довічно славмо Бога.
Немає коментарів:
Дописати коментар