четвер, 6 лютого 2014 р.

Post Scriptum…

* * * 
Коли ті, кого любиш, згасають у розквіті сил
То приходить прозріння: як мало минуле ти знав,
І як мало любив, і як мало ти перепросив,
Був скупий на слова і подяку за все, що ти мав…
І далеке минуле тоді сьогоденням стає,
І не можеш забути вже те, що здається забув,
Що немовби приспало у клопотах денних життя
Й щодо нього немає тепер уже жодних табу...
І так само немає до нього уже вороття…

5-02-2014

Немає коментарів: