Мартин Лютер про світську владу

…Коли вояки спитали його (Івана Христителя), що їм слід робити, він промовив: «Нікого не кривдьте, ані не оскаржуйте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Луки 3:14).  Якщо б меч не був Божественним запровадженням, Бог вилучив би його (зі світу). Однак Він повинен навчити Божий народ жити по-християнськи і робити його досконалим, оскільки цілком зрозуміло якою є воля Божа: світський меч і право вкладені в руку для карання злих і захисту благочестивих…
Оскільки небагато людей вірять і менша частина [людей] поводяться по-християнськи, мало протистоять злу, небагато самі не коять зла, Бог заснував, окрім християнського стану і Царства Божого, також інший порядок і підпорядкував людей мечу, щоб вони хоч і прагнули та все ж не могли чинити зла, робили все…з миром і любов'ю. Подібним чином дикий, шалений звір зв'язується ланцюгами і путами, щоб він не міг кусатися і дряпатися, коли захоче, як вимагає цього його природа; бо ніжна, лагідна тварина не потребує цього і без ланцюгів та пут не становить ні для кого небезпеки…
…Якби хто-небудь бажав правити світом по-євангельському, скасувати світське право і світський меч під приводом того, що всі, мовляв, охрищені, всі християни, поміж яких Євангеліє не наказує мати ані права, ані меча, і вони взагалі не потрібні; приятелю, вгадай, що б він накоїв? Він скинув би пута і ланцюги з диких, злих звірів, так що вони розтерзали і перегризли б усіх, водночас він запевняв би ніби це - його ручні, нешкідливі тваринки; але я відчув би [істину] завдяки своїм ранам. Подібно до цього чи стали б злі, називаючи себе християнами, нехтувати євангельською свободою, творити безчинства і стверджувати, що вони християни і не підпорядковані ані мечу, ані закону; адже вже зараз деякі шаленіють і чинять дурниці.
Таким [людям] потрібно сказати: звичайно, це правда, що християни заради самих себе не підпорядковані ані праву, ані мечу і не потребують їх; але спершу постарайся, щоб весь світ наповнився християнами, а потім вже керуй по-християнськи, по-євангельськи. Однак цього ти ніколи не зможеш зробити. Адже світ і більшість людей – не християни і такими залишаться, хоча всі однаково охрищені і звуться християнами. Справжні ж християни живуть один від одного, як кажуть, не на витягнуту руку. Тому неможливо, щоб християнський порядок поширювався на весь світ, або на цілу країну, або на велику групу людей. Адже злих завжди набагато більше, ніж благочестивих. І примусити цілу країну або світ управлятися за допомогою Євангелія – рівноцінне тому, якби пастух зібрав разом в одному хліві вовків, левів, орлів і овець і дозволив кожному вільно ходити серед інших і сказав би: пасіться і будьте благочестиві та миролюбні, хлів відкритий, пасовища всім досить, пси і кийки нехай вас не лякають. Після цього вівці стали б зберігати мир, мирно паслися б і управлялися; але вони не змогли б жити так довго, бо жодної з них невдовзі б не залишилося…
…Оскільки правдивий християнин живе в цьому світі не для самого себе, а для свого ближнього, якому він служить, то він чинить відповідно до свого духу і робить те, в чому сам не має потреби, але що корисно і необхідно для його ближнього.  Так от, оскільки меч корисний і необхідний для охорони світу, покарання гріха і захисту від злих, то християнин охоче підкоряється правлінню меча: платить податки, шанує начальство, служить, допомагає, робить все, що йде на користь світській владі, щоб її не забували, шанували і боялися. [Так чинить християнин], хоч йому самому все це зовсім не потрібно. Адже він бачить те, що іншим на користь і благо, як вчить Павло в Рим. 13…
…Ти питаєш: "Чи може християнин застосовувати світський меч і карати злих? Адже слова Христа:" Не протився злому! "- звучать настільки недвозначно і ясно…
Відповідаю: тобі слід розрізняти дві речі. По-перше, серед християн меч зайвий. І ти не зможеш застосувати його по відношенню до них і серед них, тому що вони не потребують його. Отже, роз'яснюючи це питання, потрібно звернути увагу на тих людей, які не належать до християн. Чи зможеш ти чинити з ними по-християнськи? Це інша розмова. [В такому випадку] ти зобов'язаний служити і сприяти мечу, як тільки можеш: тілом, майном, честю і душею. Звичайно, це річ, якої ти сам не потребуєш, але вона, як  ніщо інше, корисна і необхідна всьому світу і твоїм ближнім. Тому якщо ти бачиш, що бракує катів, охоронці, суддів, панів або правителів, а ти вважаєш себе здатним [до цього заняття], то запропонуй свої послуги і займися цим, щоб не нехтували владою, без якої не можна обійтися, і щоб вона не дійшла до занепаду чи не зникла зовсім. Адже світ не може і не хоче обходитися без неї.
…В особистих справах ти поводишся по-євангельському і терпиш несправедливість, як істинний християнин; в іншому ти чиниш відповідно до принципів любові і не терпиш ніякої несправедливості по відношенню до свого ближнього. І Євангеліє не лише не забороняє цього, але, навпаки, наказує [тобі чинити так].
Таким чином, меч застосовували всі святі від самого початку світу, і Адам зі своїми нащадками також. Так вчинив Авраам, коли він врятував Лота, сина свого брата і розбив чотирьох царів (Бут. 14), залишаючись при цьому цілком і повністю євангельською людиною. Так Самуїл, святий пророк, вбив царя Агага (1 Цар. 15) та Ілля - пророків Ваалових (3 Цар. 18). Так само чинили Мойсей, Ісус Навин, діти Ізраїлеві, Самсон, Давид і всі царі і правителі, про що згадується в Старому Завіті. Так чинили [сини Юдині] Даниїл, Ананія, Азарія, Мисаїл - у Вавилоні, Йосип - в Єгипті і так далі.
З усього цього випливає, яким саме має бути справжнє розуміння слів Христа (з Матвія  5): "Не протився злому" і т. д. А саме: християнин повинен бути готовим терпіти всяке лихо і несправедливість, не мститися за самого себе і не захищати себе перед судом, щоб взагалі не потребувати світської влади і прав для самого себе. Натомість д ля інших він може і повинен шукати помсти, права, захисту і допомоги - і робити для цього все можливе. Однак і влада також повинна, не залежно від нього самого, не залежно від інших спонукань, без його власних скарг, пошуків і починань, допомагати йому і захищати його. Якщо вона не робить цього, то йому не личить постійно зазнавати мук і противитися всякому злу, як свідчать слова Христа.
І будь певний, що це вчення Христа - не порада для досконалих, …а загальна, сувора заповідь для всіх християн. Ти знаєш, як багато під християнським ім'ям ховається язичників, котрі мстять або сперечаються та сваряться в судах через своє майно і честь. Мушу тобі сказати – з цим нічого не вдієш. Однак ти не мавпуй вчинки натовпу і загальноприйняті звичаї. Адже християн на землі мало, в цьому ти не сумнівайся; до того ж Боже слово - щось інше, ніж загальноприйнятий звичай.
…Чи можуть охоронці, кати, юристи, адвокати та інший непотріб також бути християнами і набути Царство Небесне? Відповідь така: якщо влада і меч – це служба Божа, як пояснювалося вище, то все це також має бути Божої службою, необхідною владі для того, щоб застосовувати меч. Вони повинні бути тими, хто б розшукував, звинувачував, мучив і вбивав злих, захищав, прощав добрих, відповідав за них і рятував їх. Але це [справедливо] тільки тоді, коли вони не керуються власними корисливими інтересами, а допомагають закону та владі, за допомогою яких примушують злих. [У такому випадку] все це не становить для них небезпеки і може використовуватися, як будь-яке інше ремесло, і вони можуть з цього жити. Тому що, як вже говорилося, любов ближніх шанує не вас самих, дивиться не на те, великі чи малі ваші справи, а на те, наскільки корисні й необхідні вони ближнім або громаді.

Мартин Лютер, "Про світську владу"
Переклад  Тараса Коковського