В більшості випадків величезне багатство чинить дуже негативний вплив на церкву та її лідерів. Література часів Реформації містить багато виступів проти розкішного життя кліру, а Святий Павло про таких служителів сказав, що вони «думають, ніби благочестя то зиск» (1Тим.6:5). Вже старозавітні пророки говорили про розкішне життя тих, хто претендував на те, щоб називатись Божими людьми (див. Амоса 6:1-6). Історія Церкви містить численні приклади багатства і намагання через багатство чинити згубний вплив на церкву та її лідерів. Світ ненавидить тих, хто не від світу (Івана 15:19). Але ця ненависть слабшає щойно інтереси сторін співпадають. Прагнення багатства сприяє тому, що церква дедалі більше набуває кармазинового кольору світу. Фактично спокуса багатства і престижу у світі мали такий негативний вплив на видиму церкву, що деякі ортодоксальні вчені прийшли до висновку, що видіння розпусного Вавилону репрезентує схильності, багатство і задоволення цього світу, який так часто зводить християн на манівці (порівн. Матвія 13:22; Луки 8:14). Подібне тлумачення не суперечить решті Святого Писання… Воно зображає прагнення до багатства і престижу радше як причину відступництва церкви, аніж як частину її відхилення від чистого вчення Біблії. Внаслідок цього, замість того, щоб пропонувати світові скарби Євангелія у глиняних посудинах (2Кор.4:7), церква пропонує світові «золоту чашу, повну гидоти та нечесті розпусти її» (вірш 4). Замість того, щоб годувати людей вином і молоком Євангелія, яке повинно бути дане людям «без срібла,…без платні» (Ісаї 55:1), церква торгує своїм посланням з метою наживи і споює людей вином розпусти (вірш 2).
БЕККЕР. ТЛУМАЧЕННЯ ОБ’ЯВЛЕННЯ ІВАНА БОГОСЛОВА 17:1-18
Переклад з англійської Тараса Коковського
Немає коментарів:
Дописати коментар