Кілька слів по смерті Василя Сліпака: українська владо, військові, добровольці та волонтери - будь-ласка, перевірте чи у ваших лавах немає часом ще якогось відомого у світі співака, митця, науковця тощо, котрого треба конче вберегти від загибелі! Докладіть до цього зусиль, бо вони потрібні нам і Україні живі! Ми так вміємо шанувати людей по смерті, то ж навчімось шанувати їх за життя! Йдеться про формування правдивої української еліти, про наше майбутнє, про політиків та посадовців, у котрих є честь та совість, котрі вболівають за Україну не на словах, а на ділі. Чи багато людей знали до того, як Василь Сліпак загинув, що він належав до тих, кому ми могли б віддати свої голоси, довірити державні справи? Не судилося... Кращі гинули в нас завжди... Розумію, що в них надто гостре почуття відповідальності, любові до Вітчизни, справедливості і. Однак якщо постійно гинутимуть кращі, то лишатимуться слабші та гірші? Знищення української еліти царизмом і сталінізмом вже і так відкинуло нас на десятиліття назад. Мусимо неодмінно цю ситуацію змінити, формувати нову і правдиву еліту. Царство небесне всім, що полягли за свободу і незалежність України…
Немає коментарів:
Дописати коментар