1 І була вся земля – одна мова та слова одні. 2 І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському (shin‛âr, shin-awr' - Shinar, – рівнина у Вавилоні) краї рівнину знайшли, і оселилися там. 3 І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. 4 І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. 5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. 6 І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. 7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхню мову, щоб не розуміли вони один одного. 8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. 9 І тому то названо ймення йому: Бабел (Вавилон), бо там помішав (балал) Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Щиро вітаю вас зі Святом П’ятидесятниці – сходження Святого Духа на учнів Ісуса Христа. Цей день увійшов в історію Християнської Церкви, як ДЕНЬ ЇЇ НАРОДЖЕННЯ!
Поговоримо про мову. Мова є дуже важливим чинником для кожного народу на землі. Мова - це не просто певні слова чи набір звуків. Мова виховує і формує людей, робить з них самобутній етнос, єдиний народ з його винятковою культурою, історією і традиціями. З молоком матері, з колиски ми вбираємо звуки, слова, речення рідної мови, і стаємо з нею єдиним цілим. Невидимими нитками рідна мова, рідне слово, пісня на рідній мові єднають нас з нашим народом, повертають до його коріння. Ми повинні шанувати і оберігати свою мову, з малечку прививати дітям любов до неї.
Втім, ми також не повинні цуратись інших мов і вивчати їх. Відоме прислів’я говорить: «Ти стільки разів є людиною, скільки мов знаєш». Наш славетний Кобзар писав: “Чужого навчайтесь й свого не цурайтесь”. Живучи серед іншого народу, ми повинні знати його мову і культуру, виявляючи в такий спосіб свою повагу до нього.
Науковці дослідили, що нині на землі є кілька тисяч мов. В минулому їх було ще більше. З багатьох причин мови у світі щезають, а з ними і народи, носії мов. Інколи мову утискають і нищать свідомо, як це було з нашою мовою. Відомий вислів каже: зникає мова – зникає народ. Лише протягом останніх 100 років у світі зникли десятки, якщо не сотні мов. Кожних два тижні у світі зникає одна мова... На жаль, ця тенденція триває. Сьогодні кількість носіїв деяких мов обчислюється десятками людей, а почасти кількома людьми. За прогнозами лінгвістів до кінця 21 сторіччя, ймовірно, на землі залишиться лише біля 80 мов.
Кажучи про мову, мусимо зазначити, що одним із найбільших Божих благословінь є те, що ми маємо Святе Писання на рідній мові. Нею ми сповідуємо свою віру в Христа Спасителя. На ній ми чуємо Боже Слово і молимось. Святе Писання дійшло до нас давніми мовами – давньоєврейською і давньогрецькою. З цих мов Біблію постійно перекладають на інші мови і вона є книгою, перекладів якої у світі існує найбільше. І ми вдячні Господу за тих славних мужів, – перекладачів, дослідників, богословів, тлумачів, при допомозі яких ми можемо насолоджуватись Словом Божим на рідній мові.
На початку існування світу Бог зробив так, що була одна мова по цілій землі. Для давніх людей це було великим Божим благословенням, адже всі розуміли одне одного. Мова єднала людей і допомагала їм чинити Божу волю – порати, доглядати і опановувати землю. Написано: «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею». (Буття 1:28). Натомість, люди, вже отруєні на той час гріхом, вирішили втілювати не Божий наказ, а власні бажання і славити не Боже ім’я, а своє. Гріхопадіння людства спричинилося до того, що «зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством, … зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі» (Буття 6:11-12).
Грішна людина виявила непослух Богові. Через гордощі, самовпевненість і пиху люди хотіли прославити себе, а не Творця, отож вони на догоду собі вирішили збудувати височенну вежу, котра б сягала неба, щоб увіковічнити своє ім’я в споруді на ім’я Вавилон. Ось чому нинішнє біблійне послання говорить не лише про мову, як таку, але головним чином про гріх людської гордині.
Пам’ятки вавилонської писемності і результати археологічних досліджень свідчать про те, що древні вавилоняни дійсно зводили місто з високою вежею, на верхівці якої знаходився не храм правдивому Богові, а поганським божкам, яких Господь суворо наказав цуратися. Вавилоняни дуже пишалися цією спорудою і своїм містом, вважали його грізною та неприступною фортецею, вежа якого своєю верхівкою сягає небес. Вежа була центром поганського поклоніння. Давній Вавилон зробився царством людської гордині, яка противиться правдивому Богові. Вежа і місто зводились з цегли. Цікавий такий факт: археологи виявили, що на кожній цеглині, з якої зводилася вежа, було вибито ім’я поганського божка вавилонян на ім’я Мардук. Що стосується самої назви міста Вавилон, то на давньоєврейській мові слово “Бабел» означає «замішання», а слово “Балал” –змішувати. Біблійні вчені побачили тут певну гру слів – місце, котре наповнилось белькотінням, стало називатися Бабел (Вавилон).
Вавилон - baw-bel' (від H1101; замішання ; Babel (себто Babylon), включаючи Babylonia and the Babylonian empire: - Babel, Babylon)
Змішувати - baw-lal' (A primitive root; to overflow (specifically with oil); by implication to mix; also (denominative from H1098) to fodder: - anoint, confound, X fade, mingle, mix (self), give provender, temper.)
Мешканцям Шинеарського (Вавилонського) краю, розташованого на рівнині (від шін-ар – рівнина) подобалось веселе життя, сповнене розваг і тілесних насолод. Втім, подібне можна побачити у світі також і нині. Замість того, щоб прославляти правдивого Бога і чинити за Його Словом, чимало людей намагаються прославити самих себе і привернути увагу до себе, а не до Бога. З цією метою вони вдаються до різноманітних способів виділитися серед загалу, як от – татуювання, проколювання частин тіла, виняткове вбрання, особливий стиль поведінки і мова, почасти вульгарна і лайлива тощо. Застерігаючи нас щодо цього, апостол Павло каже, що діти Божі своїм життя і поведінкою повинні привертати увагу інших людей не до себе, а до Господа. Він каже: «14 А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу» (Галатів 6:14).
Дорогі брати і сестри, грішній людині завжди більше до вподоби зводити пам’ятники собі самій, увічнювати себе, свої гріховні вчинки, бажання, а не прославляти небесного Отця і сповняти в послусі та покорі Його волю. В той час, як вона прагне будувати для себе і собі, Бог хоче будувати Свою церкву. Люди, які зводили Вавилонську вежу (і не лише вони!) не розуміли або не хотіли розуміти Божої мудрості про те, що “Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!” (Пс.126:1). Відтак і нині чимало людей будують власне життя, домівку, стосунки з іншими людьми без Бога. І одного дня стається те, що має статися – все, що було зроблено ними без Бога, без покладання на Нього, буде зведене нанівець, а життя, прожите без Бога, обернеться розпачем і гіркотою.
Але повернімось до нашого тексту. Що вчинив Бог, побачивши непослух вавилонян, будівельників вежі? Дивина! Він не знищив їх, як це було під час потопу, не спалив дотла вогнем. Натомість, Він зробив дещо цілком неочікуване – зберіг людські життя і зупинив людський проект шляхом застосуванням... різних мов замість однієї! Саме так Він втихомирив егоїстичну і грішну людську мову!
Минули тисячоліття. Згідно Божої обітниці на землю прийшов обіцяний Спаситель – Син Божий. Він помер за вавилонян і все грішне людство, щоб викупити його від влади гріха, диявола і смерті. Він приготував учнів і вислав їх на працю проповідування Свого Євангелія спасіння.
В апостольські часи розмаїття мов могло б стати на заваді місійній праці апостолів щодо поширення Доброї Звістки Ісуса Христа про прощення гріхів, життя і спасіння по всі кінці землі. Аж ось на П’ятидесятницю – ми бачимо сповнення Божої обітниці про Утішителя Святого Духа, бачимо велич і могутність небесного Отця, котрий вирішує проблему. Там, де Вавилон спричинив величезне поділення через розмаїття мов, там – через вилиття на апостолів та учнів Ісуса Христа Святого Духа, Бог Своїм могутнім Євангельським посланням спасіння, зверненим до всього світу через Христа, з’єднав їх в одне!
Прославляючи Господа і Бога Святого Духа за божественну роботу оживлення духовно мертвих грішників, нас з вами, Християнська Церква називає Його «оживляючим, животворчим». За допомогою Святого Духа, використовуючи Свої засоби благодаті – Євангеліє у Слові і Таїнстві (Хрищення і Господню вечерю), яке є силою Божою на спасіння (Рим.1:16), Бог приводить тих, що були духовно мертвими, до віри, наділяючи їх усіма благословеннями Христового викуплення, дає їм Христову праведність і утримує в спасенній вірі.
Дорогі брати і сестри, сповідуючи свою віру в Святого Духа, як одну з трьох осіб Святої Трійці, у Християнському Символі віри ми промовляємо: «Я Вірую в Духа Святого, Господа оживляючого, що від Отця і Сина походить, що Йому з Отцем і Сином однаковий поклін і однакова слава…». На основі Святого Писання ми визнаємо, що не можемо власним силами повірити в Ісуса Христа як свого єдиного Господа і Спасителя, але Святий Дух покликав нас і освятив своїми дарами, освятив і вберіг нас у спасенній вірі. Так само Він кличе і освячує інших, збираючи їх в Святу християнську церкву і утримуючи їх в правдиві вірі в Спасителя. В цій Церкві він щоденно прощає гріхи кожному з нас і всім віруючим. (М.Лютер, МК, коментар до 2 частини Символу віри).
Христос, який помер, воскрес і вознісся, сидить праворуч Отця, прислав нам Утішителя, котрий виявляє світові «про гріх, і про правду, і про суд». (Івана 16:7). Святкуючи нині свято зішестя Святого Духа, ми прославляємо Триєдиного Бога і співаємо:
Слава пресвятому Духу, що нам дав нове життя,
Він напоїть нас в посуху світлом віри і знання.
Величай Живого Бога українськая земле,
Бог розвіє всю тривогу, Бог нам щастя принесе.
Слава, слава, слава, слава!
Бог нам щастя принесе!
Тож нехай “Бог терпеливості й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа”. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар