вівторок, 31 жовтня 2017 р.

Проповідь до 500-річчя Реформації

Текст проповіді: 1Івана 5:12 
«Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя».

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Щороку 31 жовтня Лютеранська Церква святкує День Реформації або День обнови Церкви. Нинішнє святкування особливе, бо цього року ми разом з цілим світом святкуємо 500-річчя Реформації, причому в Україні ця подія вперше святкується на державному рівні.
День Реформації нерозривно пов'язаний з великим Реформатором Церкви, палким християнином, вірним слугою Божим, вчителем і проповідником  Божого Слова, захисником Христового Євангелія Мартином Лютером.  У молодому віці, будучи ченцем-августинцем (прим. ¬– августинці послуговуються «Статутом святого Августина», що був написаний через багато століть після смерті Св. Августина (430. Орден виник у середині ХІІ століття в Італії) Мартін Лютер прагнув здобути Божу прихильність, досягнути миру з Богом, догодити Йому своїми добрими ділами та аскетичним життям. Він ревно шукав певності щодо свого майбутнього життя на небесах. В пошуках цієї певності він слідував хибному поширеному вченню про те, що цю певність можна досягти добрими ділами, самозреченням, самобичуванням. Однак вони не приносили йому бажаного миру, а лише завдавали душевних мук. Шукаючи Божого милосердя, він знаходив лише Божий гнів. Лютер намагався покладатися на себе і власне життя, однак бачив всередині себе лише гріх і смерть, від яких не міг звільнитися.
Допоки Лютер знайшов правдивий мир з Богом, він перейшов через пекло на землі. А мир він знайшов не в собі, не в своєму самозреченні, а в Господі Ісусі Христі!  Він нарешті знайшов того, хто був Його милостивим Викупителем і Спасителем. Правильніше буде, сказати, що це Господь Ісус Христос знайшов Лютера і дав йому правдивий мир.
Нині цілий світ знає, що Мартин Лютер був одним з найвизначніших богословів Церкви впродовж усієї її історії. Але він був не лише богословом.  Як відомо, талановиті люди, зазвичай, мають обдарування до багатьох речей. Отож Лютер також був професором університету, людиною енциклопедичних знань, автором багатьох християнських гімнів, добре володів давньоєврейською та давньогрецькою мовами, любив музику, спів, мистецтво. Він мав дар слухати і підбадьорювати.  Серед його приятелів були відомі на той час митці і державні діячі. Коли цього вимагали обставини, Лютер міг твердо стояти у Божій правді. Всі життєві битви він вигравав не за допомогою власних слів, а саме цієї правди.  Мартіна Лютера було визнано за одну з найвизначніших постатей в історії  Німеччини і світу.
Минуло майже 5 століть, як Господь покликав Лютера до вічності, та нині ми знову говоримо про нього і його вчення, вкорінене у Божім Слові. Біблія навчає, що все минає, люди народжуються і вмирають, а Божа правда перебуває повіки. Лютер знав про це і тому він так палко навчав цієї правди – правди про Христа, – Спасителя світу від гріхів. Він проповідував цю правду впродовж усього свого земного життя.
Святий Іван говорить: «Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя».  На снові цих слів поміркуймо про Реформацією, як річ, що містить у собі три складові частини – спасіння з благодаті, через віру, бо саме цього навчає Святе Писання.     
Говорячи про те, що ми є спасенні з благодаті Божої, ми стверджуємо, що милостиво спасенні Христом. Апостол Павло в посланні до римлян каже: «всі… безкоштовно виправдуються Його (Бога) благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі…»  (Рим.3:24).  Незаперечна правда Божа така: Без Христа немає прощення гріхів, спасіння і Божої любові. Окремо від Христа неможливо досягти небес і знайти правдивий мир. Боже милосердя нероздільно пов’язане з Христом. Тому ми сповідуємо, що спасенні з Божої благодаті. 
Втім, чимало людей у світі не вірять, що Син Божий помер за їхні гріхи, що вони спасенні з благодаті без їхніх власних зусиль. Натомість вони вірять, що самі здатні зробити те, завдяки чому матимуть спасіння і вічне життя. Колись Лютер також думав подібним чином. Йому казали: старайся якнайкраще і старанно, а решту зробить Бог. Але проблема була в тім, що Лютер ніколи не був впевнений, що він чинив найкраще, і здобув Божу прихильність і Боже милосердя. Замість вдоволення собою, приходило розчарування, замість правдивого миру – неспокій.
Однак терплячий Господь не залишав молодого юнака.  Досліджуючи Біблію,  Лютер завдяки Святому Духові дізнався, що Боже милосердя дається нам через Христа, що Син Божий не хоче, щоб ми дивилися на Нього, як на нового Мойсея, так наче Він прийшов на землю, щоб навчати нас моралі вищої від тієї, що міститься в десятьох Заповідях Божих.  Він також не хоче, щоб ми сприймали Його лише як приклад для подолання життєвих труднощів. Натомість Він хоче виявляти нам Боже милосердя і любов. Він хоче, щоб ми бачили у Ньому не Того, Хто приносить нам проблеми і тягарі, а Того, хто Сам несе їх на Собі. Святий Іван каже: «Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа» (Івана 1:17).
Дорогі брати і сестри. Ви знаєте, що двома головними доктринами Святого Писання є Закон та Євангеліє. Проповідуючи Закон, Ісус Христос готував людей до прийняття ними Його як Викупителя і Спасителя, до отримання ними Божої благодаті. Окремо від Христа Божої ласки немає. І коли ми кажемо, що спасенні з благодаті, ми сповідаємо, що спасенні Христом. Хто має Христа, той має життя! Вічне життя дається тільки у Христі. Хто немає Сина – немає і життя. Написано: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16).
Цілком зрозуміло, що допоки нам не буде чогось дано, ми не матимемо його. Отож Бог повинен був дати нам Свого Сина, аби завдяки Йому ми отримали прощення, викуплення і спасіння. Ісус повинен був прийти в цей світ і сповнити те, що Йому належиться, померти за наші гріхи, тому що гріх вимагає покарання. Таким чином, Різдво, Страсний тиждень, Великдень, Господнє Воскресіння та Вознесіння повинні стати для кожного з нас історичними і незаперечними фактами.  Ми постійно маємо уявляти себе поруч з нашим Спасителем, який лежить у віфлеємських яслах.
Христа-Спасителя нам дає Євангеліє – сила Божа на спасіння. Наше Хрищення нерозривно єднає нас з Ісусом. Для нас промовляються Христові слова про прощення, коли ми сповідаємося у гріхах. У Господній вечері нам дається той самий Христос, який лежав у яслах, був розіп’ятий на хресті і воскрес на третій день! Цього Христа потребує наша віра і отримує Його у Слові і Таїнстві. Так каже Біблія.
Святий  Павло навчає: «14 Як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? 15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра… 17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:14,15,17).
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте, що спасенна і правдива віра лише одна – це віра в Ісуса Христа, – правдиву Людину і правдивого Бога водночас, який помер за наші гріхи і воскрес для нашого виправдання. Тільки цією вірою, а не власними ділами, ми спасенні. Задля цього спасіння ми ходимо до церкви і слухаємо Слово Боже. Ми робимо це не для того, щоб робити добре діло, а тому що тут ми отримуємо Христа у Слові і Таїнстві в повноті Його милосердя і божественної сили. Ми також отримуємо Христа будь де, коли збираємось в Його ім’я поза церквою довкола Його Слова. Тому що «віра від слухання, а слухання через Слово Христове».  В Слові Божому – могутня сила, правда і мудрість.     
Катехізису Лютера вже сповнилось майже 500 років. Він просто і ясно навчає людей біблійних основ християнської віри. Ми користуємося ним не тому, що дуже любимо Лютера, а тому, що в ньому вірно викладене вчення Святого Писання. Основи нашого сповідання такі – лише Христос, лише благодать, лише віра, лише Писання.
В Ісусі Христі, як Сині Божому ми дійсно маємо вічне життя, бо так каже нам Він сам. Воно дається нам Богом з благодаті через віру, через слухання Христового Євангелія. Тримаючись цього Євангелія, ми можемо не боятись ніяких фальшивих вчень і доктрин. І саме це є головним посланням Реформації.
Нехай милосердний Господь береже кожного з вас у цій спасаючій правді, щоб дане вам у Христі вічне життя належало вам повіки. Амінь.

Немає коментарів: