Про повноту віри...

Їхав якось по службових справах Галичиною і помітив гарну дерев"яну церкву,як було видно,щойно зведену.Вирішив зупинитися і зайти всередину оглянути.Фотоапарат завжди зі мною.На порозі церкви зустрівся зі священником. Приємний чоловік... Я відрекомендувався і сказав, що служу пастирем Української Лютеранської Церкви. Зав"язалася розмова, під час якої,священник сказав: "Я колись стояв перед вибором - до якої конфесії пристати,і вибрав УГКЦ,хоч міг стати і протестанським служителем". Запитую його,що саме вплинуло на його вибір. Почув таку відповідь:"У протестантів (себто і в нас,лютеран, також)немає повноти віри".Як виявилося, до поняття "повнота віри" він долучає весь цей довгий перелік традицій,поклоніння святим,мощам,мертвим,"святі місця" і тп, чого в нас,лютеран немає,та й,зрештою,в багатьох інших теж. Власне,тут і проблема-що саме вважати за "повноту віри".Бо на думку Святого Писання-це покладання на Христа і вчинене Ним,а не нами,викуплення від гріхів і смерті.Це віра в Нього,як єдиного Господа і Спасителя,єдину дорогу,що веде до Царства Божого.Це - спасіння з Божої благодаті,а не від діл праведності. На думку мого співрозмовника,виходить,можна мати просто віру,а можна мати "повну віру"...Це теж суперечить Писанню. Бо кожна віра,якщо це віра в Христа Спасителя - є спасаючою вірою. Інша річ,що віруючі повинні турбуватися про зміцнення своєї віри Божим Словом, Тілом і Кров"ю Христа у Господній вечері,коли переходять через різні життєві негаразди і випробування.