13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус*, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят*. 14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. 15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. 16 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. 17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? 18 І озвався один, йому ймення Клеопа*, та й промовив до Нього: Певно ти тут у Єрусалимі єдиний захожий, який не знає, що сталося в нім цими днями? 19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. 20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли... 21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того ж, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... 22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас вельми здивували: 23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Ангелів, які кажуть, що живий Він... 24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали жінки; та Його не побачили... 25 Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! 26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? 27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм з усього Писання, що про Нього було. 28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. 29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. 30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... 31 Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... 32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... 33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. 35 А вони розповіли, що сталось було в дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба..
*Еммаус – «тепле джерело», поселення на захід від Єрусалиму.
*Стадій = 174 або 209 метрів, біля 10-12 км
*Клеопа – апостол від сімдесяти.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Вже другий тиждень поспіль ми святкуємо Господнє Воскресіння, і наші серця сповнені тієї ж радості, що й у перший день цього свята. Христос Воскрес і ми тішимось і радіємо! Не зважаючи на те, що ця подія сталася 2000 років, вона досі є тією винятковою і визначальною новинОю, котра цілковито змінила світ і продовжує змінювати наші серця та серця інших людей.
Щоденно із засобів інформації ми дізнаємося чимало сумних новин. Ми чуємо скільки разів обстрілювали українських позицій на Сході, скільки наших вояків було поранено і вбито, скільки дорослих та дітей загинули у Сирії, які виклики спричинили економічні проблеми і напруження у тій чи іншій країні світу, хто і де страйкує, і так далі, і тому подібне. Виникає питання: яке відношення до цього має Господнє Воскресіння? Адже проблеми у світі тривають далі, а люди вмирають і гинуть. Не бракує проблем і в Україні. В нашому суспільстві постійно тривають дискусії про скорочення тих чи інших статей бюджету і фінансування медицини, освіти та інших галузей. Запроваджуються нові податки, люди втрачають роботу, виїздять за кордон тимчасово або назавжди.
Але як усього цього стосується Великдень? А ось як – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа повністю змінює все. Смерть все ще погрожує нам і це є незаперечним фактом. Однак на Великдень ми бачимо те, що змінює нас і все довкола. Ми чуємо втішне славослів’я: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть здолав, і тим, що в гробах, життя дарував!», через котре Спаситель каже нам: «Я переміг смерть і гріх, і здобув для вас перемогу, щоб ви мали життя. Тому, що Я живу – ви житимете також!».
Про те, як Великдень змінює нас, наші серця, наше бачення і розуміння усього нагадує нам нинішня євангельська оповідь, у котрій йдеться про двох учнів Ісуса Христа, що прямували до Еммауса – міста, розташованого на захід від Єрусалима. Лука повідомляє нам ім’я одного з них – Клеопа, за переданням він був апостолом від сімдесяти. Подія відбувається під час першого Великодня! Учні йшли до Еммауса і разом з ними йшов воскреслий Ісус, котрого вони спершу не могли розпізнати. Вони були засмучені звісткою про Його смерть. Гадаючи, що це незнайомець, вони говорять йому про пророка з Назарету, про Його неймовірні проповіді і чудеса, котрі Він чинив. Вони бачили у ньому того, хто міг би здобути славу для Ізраїля, натомість Його розіп’яли разом зі злочинцями. Вони чули, як жінки сповістили про його воскресіння, так коли прийшли до його гробу самі – не побачили нічого, окрім пелен. Гріб Ісуса був порожній.
То що саме змінило Ісусове Воскресіння для них, для нас і всіх віруючих? Все! Воно змінило їхнє і наше ставлення до всього, що відбувається довкола нас. Ми далі чуємо новини про численні негаразди і виклики у світі, про хвороби, страждання і смерть, але віруючи у розіп’ятого і воскреслого Спасителя, ми не дозволяємо їм позбавити нас надії та втіхи, яку ми маємо завдяки Йому.
У кожного з нас був час у житті, коли ми, подібно до двох учнів Ісуса, що йшли до Еммауса, не помічали радості та втіхи, котра була поруч в особі воскреслого Христа. Але все змінилося, щойно учні сіли до вечері. Коли вони споживали їжу разом з Ісусом, Він дав їм пізнати Себе. Згодом вони сповістили: «Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...» Він нагадав їм обітниці старозавітних пророків про Божий план спасіння, про Христа Спасителя та Його славу. І що сталося далі? Вони «повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. 35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба».
То які є зміни сталися з учнями Ісуса? Ось які – вони вже не бояться нічого, ані того, що можуть зробити з ними вороги, ані самої смерті. Для них вже не було нічого важливішого за те, що сталося по дорозі до Еммауса, що розповіли інші учні Ісуса. В Єрусалимі – місті, котре так любив Ісус, було проголошене послання про Його воскресіння! Відтоді і до кінця життя для учнів Христа не було більшої радості, надії і втіхи, ніж знати, що Він живий, що Він воскрес, і сповістити про це цілому світові!
А яке значення має Воскресіння для нас? Таке ж саме. Порожній гріб Ісуса дає нам певність і радість.
Дорогі брати і сестри, зі Святого Писання ми знаємо, що Син Божий неодноразово казав учням не лише про Свою смерть, але й про Своє воскресіння на третій день. Жодна людина на землі не може заявляти, що має повноваження говорити таким чином. Тільки Бог! Тільки Він має владу над смертю і життям. І воскресіння Ісуса Христа доводить, що Він дійсно був Сином Божим, а Його вчення було істинним. Це і є нашою Великодньою радістю! Воно дає нам відповідь на одвічне і важливе для кожної людини питання: «Що станеться зі мною, коли я помру?» Спаситель дає нам відповідь на нього і каже: «Я є воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Івана 11:25).
Воскресіння Ісуса Христа запевняє нас, що Небесний Отець прийняв жертву свого Однородженого Сина, як повну і достатню плату за гріхи світу. Всі перешкоди між Богом і людиною, спричинені гріхопадінням, були повалені. Сатана вже не має сили контролювати нас з допомогою страху. Завдяки Ісусові ми отримали примирення з Богом. З вірою в Нього ми можемо бути певні, що кожен день ми є викупленими Христом людьми Божими, що ми можемо без страху наражатися на випробування, бо поруч нас є Той, Хто воскрес і живе!
Нашим братам і сестрам у Господі, нашим рідним і приятелям, надто тим, які борються з хворобою, котра загрожує їхньому життю, ми можемо давати втіху вічного життя через воскреслого Христа. Коли ми стоїмо біля могили тих, кого любили, то, відчуваючи жаль і смуток втрати, ми водночас непідвладні відчаю смерті, бо разом з апостолом Павлом можемо промовити: «Де, смерте, твоє жало? Де, смерте, твоя перемога?» (1Кор.15:55). Господнє Воскресіння вириває у смерті її отруйне жало.
Коли наближається година нашого відходу до Господа, ми знаємо, що милість Господня щодо нас ніколи не закінчується. Як християни, ми сприймаємо смерть лише як двері, як перехід до вічного життя. Ми віримо, що так само, як наш Спаситель, який залишив гріб, вийшов з могили і об’явився Своїм учням, – одного дня, померлі у Христі, коли Він прийде вдруге, також постануть з могили.
Завдяки Великодню ми маємо невимовну втіху, радість і надію. Життя триватиме далі з усіма його негараздами і турботами. Але як діти Божі ми дивимось на нього і на все через Господнє Воскресіння і його радість. Воно цілковито змінює наше життя і наше бачення. Так само, як віруючі часів ранньої Церкви, ми присвячуємо себе перебуванню «в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42). Ми віддані цьому ламанню хліба, бо знаємо і віримо, що в Господній вечері нам об’являється Воскреслий Спаситель, так само, як під час вечері Він об’явився Своїм учням, які прямували в Еммаус.
Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом, віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ!
Немає коментарів:
Дописати коментар