Цитата...

«Світ разюче змінився. Разюче змінилася Україна. Змінилися ми самі. Не змінилося одне. Та тяжка хвороба, яку було означено терміном «русифікація». Вона стала ще глибшою. І, може, слушніше було б говорити вже не про русифікацію, а про зрусифікованість, майже довершену. То що: вже не бути нам народом з повноцінною національною культурою? Не житиме українська мовна стихія на вулицях міст, у студентських аудиторіях, у виробничих колективах? Не буде українець забезпечений українською книжкою, українським кіно- і телеекраном, «споживчим кошиком» сучасної інформації рідною мовою — і т.д. і т.п.? І вимоги дотримання прав людини стосуватимуться всіх, крім українців? Остаточно загубимо те, що кожна нація додає до багатств світу і чим ніхто, крім неї, не володіє? Чи, може, погодимося стати російською нацією, а українській мові надамо статус мови національної меншини і рятуватимемо її за допомогою Європейської хартії про захист таких мов?»
Іван Дзюба
З нагоди 40-річчя трактату «Інтернаціоналізм чи русифікація?"