Текст проповіді: Євангеліє від Марка 11:1-1111:1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,2 і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 3 Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз. 4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт знадвору було при дорозі, і відв'язали його. 5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Чому осля ви відв'язуєте? 6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх. 7 І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. 8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. 9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! 10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.
«Осанна!», – спів дитячий летить у небеса,
У цій величній пісні і щирість, і краса.
«Осанна!», – Божі люди співають у церквах
Ісусу, що тримає весь світ в Своїх руках.
Юрба людей стрічає Спасителя Христа,
Старе й мале із віттям в руках Його віта.
Господь землі і неба, смиренний Цар гряде,
Спасіння з високості до нас з Небес іде.
«Спасіння з високості!», – лунає повсякчас,
Христос – наш Викупитель, Небесний Цар для нас.
Славім Його у пісні, всім серцем і життям,
Він завжди поміж нами й дарує радість нам!
Дорогі у Христі, дорогі брати і сестри!
За тиждень до Великодня, напередодні Страсного тижня – схоплення, страждань і хресної смерті Ісуса Христа перед нами постає велична картина Вербної неділі, детального зображення євангелістами великого людського натовпу, котрий зустрічав Божого Сина під час Його в’їзду до Єрусалиму. Подивімось уважно на опис цієї події. Кого ми тут бачимо? По-перше, тих, хто прибув до Єрусалиму, щоб побачити Христа; по-друге, тих, що йшли попереду Ісуса, і нарешті тих, що йшли слідом за Ним. Отож загалом, на Вербну неділю ми бачимо учнів та прихильників Ісуса Христа, а також Його недоброзичливців і затятих ворогів. Саме так, вороги Ісуса нікуди не поділися, вони були тут, причому в тому ж натовпі, котрий радісно стрічав Спасителя. Отож, маємо тут ситуацію, подібну до нашого сьогодення. І нині світ поділений на послідовників Спасителя та Його ворогів, чимало з яких добре замасковані, і на жаль, вони також є у самій Церкві Христовій, де сіють фальшиві вчення. Церква бореться з цим 2000 років. Спаситель, Слово Боже, Церква Ісуса Христа є об’єктами нападу сатани та його слуг. Мусимо давати їм відсіч, твердо стоячи у Божій правді та вірі в Спасителя.
Євангелист Марко описує час наближення юдейської Пасхи – одного з найбільших юдейських свят, коли населення Єрусалиму зростало в кілька разів. Отож прибульців, які зібралися в Єрусалимі, було дуже багато. Минуло три роки від початку земного служіння Ісуса Христа. Всього лише три роки і аж цілих три роки! Впродовж цих трьох літ Ісус ходив містами і селами, постійно навчав, закликав до каяття, звіщав Добру Новину, чинив чуда, зцілював немічних та хворих. І ось настав той час, коли серця та розум Його слухачів були належно підготовлені Ним для визнання Його Своїм Царем.
З оповіді євангеліста ми бачимо, що людський натовп зустрічав і вітав Ісуса саме, як Царя, встеляючи Його шлях одежею і пальмовим віттям. Подібний епізод змальовано у Другій книзі царів, де написано: А ті поспішно взяли кожен шати свої, і постелили під ним на верху сходів. І засурмили вони в сурму, і сказали: Зацарював Єгу!.( 2 Царів 9:13).
Люди на Вербну неділю настільки шанобливо зустрічали Ісуса, що хотіли аби навіть осля, на якому Він їхав того дня, не торкалося дорожного пилу... Вони встеляли дорогу пальмовим віттям і одежею і виявляли почуття радості та хвали, віддаючи Йому хвалу і почесті, як Цареві. Своєю поведінкою і ставленням до Ісуса вони підкреслювали: “Ось їде наш правдивий Цар!”. Все було саме так – до Єрусалиму їхав правдивий Цар, і світ, котрий був свідком злетів і падінь земних царів і царств, на цей раз зустрівся з чимось цілковито іншим. Він бачив перед собою не грізного полководця на баскому коні, що в’їздив до міста з мечем у руці, з високо піднятими військовими стягами і здобутими трофеями, гордо виставленими напоказ, як робили в ті часи, а Того, Хто йшов “в Ім’я Господнє”, Того, хто впокорив Себе, понизив, “ставши подібним до людини і подобою ставши як людина” (Фил.2:7).
Задовго до цього дня Давид виступив проти Голіафа “в Ім’я Господнє!” зі словами: “ «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота…(1 Сам.17:45). Покладаючись на Бога, в Боже Ім’я Давид переміг. Так само і Син Божий – йшов в Ім’я Господнє! Бог пообіцяв Давидові, що його нащадки будуть правителями вічного царства (2Сам.7:12,13). Земним царством Давида керували його земні нащадки. Правдиві ж віруючі в Ізраїлі завжди були певні того, що одного дня прийде їхній Правдивий Цар, щоб встановити Свої вічне панування, і Царство, але вже не земне, а Боже.
Вітаючи Ісуса, люди вигукують – ОСАННА, що означає – «Господи, поможи, поблагослови!». Слова “Осанна на висоті” завершують пісню прославлення Ісуса Христа – Царя. Подібно до того, як раділи небо і земля під час Христового народження, в день Христового прибуття до Єрусалиму ми бачимо, як радіє люд, славлячи Христа – Спасителя від гріхів, Визволителя від диявола і смерті.
Дорогі брати і сестри, поміркуймо про те, що було б, коли б Христос не був, тим, “хто йде і Ім’я Господнє”? Що коли б Він прийшов іншим чином? Адже маючи Божественну владу і силу, Він міг би примусити весь світ коритися Йому і заставити проголосити Його царем. І тоді б, без жодного сумніву, усі впокорилися Йому – від фарисеїв до простих людей і земних володарів цього світу. Однак, якщо б Ісус так вчинив, Він би не здобув людських сердець, не завоював би прихильності людей, не став би для них Царем, дорогою, правдою і життям. Ось чому Він вчинив інакше. Він прийшов, впокорившись і став під Закон замість них, замість нас.
Без жодного сумніву, прийшовши на цю грішну землю, Ісус, міг би витерти усі людські сльози, знищити весь біль, всі хвороби і страждання, і встановити царство, у котрім хліб би був безкоштовним. Він мав для цього необхідну владу і силу. Однак справжні людські проблеми – проблеми духовні, все одно б залишились. Ми бачимо це на прикладі сьогодення, коли в багатьох країнах світу добробут сягнув нечуваних висот, натомість люди перестали виявляти вдячність Богові і бачити потребу в Ньому. Отож якщо б Ісус лише вирішив усі життєві проблеми і негаразди, тоді найголовніша боротьба – боротьба з дияволом – була б програна. Люди і далі вмирали б у своїх гріхах і були б засуджені на вічне відокремлення від Бога. Вони не мали б надії та втіхи.
Але Син Божий прийшов у цей світ, понизивши Себе до людської подоби і ставши слугою для всіх. Він прийшов, щоб лицем до лиця зустрітися з нашими духовними ворогами і проблемами і боротися з ними до перемоги. Він прийшов на битву з ними в ім’я Господнє, як колись Давид – без земної зброї, відклавши набік усю могутність Своєї божественності, сховавши її від світу і досконало впокорившись Отцеві. І який є результат цього? Ось який! – Смерть знищено, здобуто перемогу над гріхом і дияволом! Саме ця Христова перемога спонукає нас нині прославляли Його як царя, і славити Його як нашого єдиного Господа і Спасителя словами “Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!”.
Дорогі брати і сестри! Прихід нашого Господа до Єрусалиму, Його пониження, послух і служіння під час Його земного служіння допомагають нам бачити свої власні випробування і страждання не лише, як фізичні, але, головним чином, як духовні. Апостол Павло у посланні до Ефесян говорить про це так: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби». (Еф.6:12). Як християни, ми щоденно наражаємось на небезпеки та спокуси і боремось проти духів зла як всередині себе так і в світі, який довкола нас. І є лише один шлях, котрим ми можемо здобути перемогу у цій боротьбі – боротись виключно “Ім’я Господнє”. Син Божий є нашим Спасителем і Господом, Викупителем від гріхів, Подателем спасіння і вічного життя. Ми покладаємось на Нього і коримось Йому без вагання. Як Діти Божі, ми повинні з вдячністю робити те, що Він каже нам:
-Віддавати Йому жертву хвали наших вуст, як нашому Цареві
-Дотримувати Його заповідей
-Перебувати у Його Слові
-Звіщати світові Його Євангеліє спасіння
-Покладатись в усьому тільки на Нього
-Бути вірними Йому
-Мати ті самі думки, що були у Нього.
-Споживати і пити Його Тіло і Кров для прощення гріхів і зміцнення віри.
Господу нашому Ісусу Христу, разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю шану, хвалу і поклоніння, нині і повіки. АМІНЬ!
Немає коментарів:
Дописати коментар