Текст проповіді: Матвія 22:1-141 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: 2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. 3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. 4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! 5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. 6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. 7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. 8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. 9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. 10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. 11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, 12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. 13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... 14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Нинішня притча Ісуса Христа є однією з тих притч нашого Спасителя, котрими Він навчає про Царство небесне. Щоб вірно зрозуміти зміст цієї притчі, нам треба більше довідатись про її персонажів, отож поговоримо про це детальніше. Цар у цій притчі – це Бог. Царський син – це Однороджений Син Божий. Весілля символізує союз Ісуса Христа з Церквою, Його нареченою. Раби, яких посилає цар кликати гостей на весілля – це Старозавітні пророки і Апостоли Ісуса Христа. Переслідувачі – це ізраїльські лідери. Їхнє святе місто, Єрусалим, було цілковито знищене і зруйноване. Спаситель говорить про це у Євангелії від Марка (Марка 13:2 – Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!).
Зі Святого Писання ми знаємо, як саме люди приймали Божих пророків – ними легковажили, над ними знущалися, їх вбивали. Про це також говорить Спаситель у Євангелії від Матвія (Матвія 23:37 – Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!).
У притчі зазначено, що на царське весілля було покликано всіх людей. Бог милостиво пропонує спасіння всім людям і хоче, щоб всі спаслися і прийшли до пізнання правди (1Тим.2:4). Однак, спасуться не всі, а лише ті, хто вірує в Ісуса Христа і Його Євангеліє. Це ті, що зодягнені у весільний одяг – Христову праведність (Гал.3:27). Саме вони приймають участь у весільному святкуванні, яке символізує блаженство і радість на небесах. Ті, що прийшли на весілля не у весільній одежі – це всі, що відкинули Христа, як свого Спасителя, і Його Євангеліє. Ми можемо побачити їх у Церкві Ісуса Христа, вони можуть зовні виглядати побожними, але насправді лицемірять, прикриваються лагідними словами, а їхнє серце далеко від Христа. Вони і подібні до них, будуть вкинуті у темряву, де плач і скрегіт зубів, тобто до пекла. Написано: «багато покликаних, та вибраних мало».
Дорогі брати і сестри, Біблія навчає, що поза Христовою Церквою спасіння немає, а належати до неї без віри в Христа неможливо. Це конче мусять знати ті, що вагаються – йти до Церкви чи ні. Той, хто насмілиться стати перед Богом не в одежі Христової праведності, а в брудному одязі власної праведності, буде навіки вилучений з Божої присутності. Ціною Свого святого життя, пролитої за нас крові на голгофськім хресті, Однороджений Син Божий придбав для нас весільну одіж, що зветься одежею Христової праведності. Сутність Божого милосердя полягає в тім, що праведністю Свого Сина Бог прикриває бруд наших гріхів, наш сором і наші провини. Ми нічим не можемо їх прикрити. Єдине, на що ми здатні – це сповідатись перед Богом у своїх гріхах і провинах. Це вчить нас шанувати сповідь, як велику Божу ласку.
Ведучи мову про Царство Боже неможливо оминути такої риси Божої, як милосердя. Без розуміння того, що таке Боже милосердя, яка її сутність, чому ми потребуємо її – ми ніколи не зрозуміємо, що означає бути християнином. Не зважаючи на те, що люди зневажали пророків, яких посилав Бог, Він продовжував їх посилати далі. Він робив це навіть тоді, коли люди вбивали їх. Посилаючи Апостолів проповідувати Євангеліє, Ісус добре знав, що на них чекає, на яку небезпеку вони будуть наражатися. Він також знав, що чекає Його і говорив про це. Всі Христові Апостоли, крім Івана, загинули мученицькою смертю. Грецьке слово «мученик» (martus, marturos) походить від слова «свідчити». Апостоли та інші мученики Христової Церкви загинули за те, що вони правдиво свідчили про Христа розп’ятого та Його Євангеліє.
Милосердний Господь і нині продовжує звіщати світові Євангеліє спасіння. Він робить це через покликаних пастирів – служителів Його Слова і Таїнств. Не кожен, кому проголошується Божа правда, радо приймає її. Але ми мусимо проголошувати її, підтримувати поширення Доброї Звістки Ісуса Христа про милостиве прощення гріхів, життя і спасіння через Божого Сина – бо це наказ нашого Спасителя (Мт. 28:18-20) Великою втіхою і благословенням для нас і всіх людей є те, що Боже милосердя ніколи не припиняється. Бог постійно закликає грішників до каяття. Та коли вони вперто зневажають Божих посланців, – Бог посилає їх до інших.
Дорогі у Христі, для того, щоб краще збагнути Боже милосердя, нам слід не зводити очей з жертовного життя Божого Сина. Все, що в Ньому є – це втілення Божого милосердя до нас – від Різдва до Голгофи. Без Божого милосердя, довготерпіння, любові ми не могли б прожити ані хвилини. Написано: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16). Чому Бог так полюбив нас, що віддав за нас Свого Сина? Тому що любов є сутністю Бога. Тому що Богові притаманно бути милостивим і любити тих, хто не вартий любові – грішників. Це не лише пояснює чому Бог послав Свого Сина у світ, це також навчає, що без Божого Сина, поза Ним, без Божої ласки, – прощення гріхів, спасіння, вічного життя і правди немає.
Син Божий виконав за нас те, що повинні були виконати ми – стати під Закон і принести досконалу жертву за свої гріхи. Грішній людині це не під силу, тому це зробив праведний, безгрішний і святий Ісус Христос! Ми, як каже апостол Павло: «у Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал.3:27). Наша віра і наше Хрищення стоять поруч. Через віру в Христа нас вчинено Божими дітьми. Всі, що вірують у Нього, як Свого єдиного Господа і Спасителя, зодягаються у Нього, у Його праведність в Святому Хрищенні. Їхня одіж випрана в крові Агнця (Об.7:13-14).
У нинішній притчі є також Боже застереження щодо пекла. Пекло – це не вигадка, не байка, а реальне місце перебування нерозкаяних грішників. Написано: «9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, 10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1Кор.6:9,10). Святе Писання каже, що в пеклі немає місця прощенню гріхів. Наше спасіння і прощення є результатом нашої віри в Ісуса Христа тут, на землі, а не після смерті. Апостол Павло говорить: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2Кор.6:2). Біблія чітко навчає, що є лише два місця нашого перебування після смерті – рай і пекло. Третього не існує. І щоб уникнути пекла, нам потрібна весільна одежа Христової праведності.
Дорогі брати і сестри, ми добре знаємо, що через свої гріхи справедливо заслуговуємо на Боже покарання. Однак, зодягнуті в одежу Христової праведності і сповідуючи спасенну віру в Ісуса Христа, приймаючи Його правдиві Тіло і Кров у Господній вечері, ми отримуємо цілком протилежне до того, на що заслуговуємо. Ми отримуємо Божу благодать у вигляді прощення гріхів, проголошення нас праведними заради Христа.
Наша вдячність Богові повинна виявлятись у щоденному побожному християнському житті, у вірності Спасителеві та Його Євангелію, у живій вірі, яка чинна любов’ю. Завдяки цій вірі ми можемо радісно святкувати Господнє весілля вже нині, не чекаючи часу, коли дістанемось небес. Ми можемо радіти і тішитись вже тут на землі в Христовому Царстві благодаті, постійно дякуючи Богові за Його ласку і милосердя в ім'я Ісуса Христа, промовляючи разом і пророком Ісаєю: «10 Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведності мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене!» (Іс.61:10).
Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, упевнить, зміцнить. Йому слава та влада на вічні віки, амінь!
Немає коментарів:
Дописати коментар