Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри,
Нещодавно в одному історичному журналі я прочитав, як харчувались вояки козацьких полків за часів гетьманщини 300 років тому. У їхньому доволі одноманітному раціоні були пшоно, борошно житнє і гречане, сало, сухарі. Зауважмо, що йдеться про тих, що мусіли долати в походах чималі відстані і мати силу воювати. Поза сумнівом, нині ми споживаємо значно різноманітнішу їжу, а чимало людей у світі їдять значно більше від цих вояків, нерідко понад міру.
Загалом, ми ретельно плануємо свої видатки, зокрема ту їхню частину, яку витрачаємо на продукти харчування. Щоразу, коли ми міркуємо, які страви і скільки приготувати для гостей до якоїсь події, ми, зазвичай, розраховуємо кількість продуктів на одну особу і плануємо приготовити їх дещо більше. Отож, безперечно, певна частина їжі по завершенні свята залишається.
У нинішньому євангельському тексті говориться про те, як великий людський натовп, що зібрався, аби почути Ісуса, зголоднів і потребував їжі. Люди зійшлися, вони зголодніли, однак виникла серйозна проблема – звідки взяти їжу, аби нагодувати таку кількість людей? Аж ось Той, Хто «руку Свою відкриває, і все живе зичливо годує» (Псалом 145:16) дав їжу, нагодував усіх присутніх, причому навіть залишилась неспожита людьми їжа, а це небагато-немало – аж 12 кошиків! Подаючи потребуючим, Господь, сказав, аби по завершенні споживання залишок їжі зібрали, щоб ніщо не пропало. Спаситель вчить нас бути вдячними і належно розпоряджатись Божими дарунками. Отож, з огляду на це, ми, як діти Божі повинні:
- Визнавати власну неспроможність щодо забезпечення себе усім необхідним
- Щоденно дякувати милостивому Богові і молитися про потреби
- Мудро користуватись і розпоряджатись Його дарунками благодаті
У Господній молитві є такі слова: «Хліба нашого насущного дай нам, Господи, на кожен день». Коли ми молимося цією молитвою, то розуміємо, що наші життєві потреби та надзвичайні ситуації нерідко відрізняються від тієї, про котру говорить Святий Іван, втім, вони також бувають доволі важкими. Днями у Дрогобичі зруйнувалась частина будинку і загинули кілька людей, інші залишились без даху над головою і просять про притулок. Дякувати Богові, що наразі ще не дощова осінь чи зима.
Поміркуймо про таке: що стається, коли між нами у певних складних обставинах відбувається розмова на кшталт тієї, що відбулася між апостолами Пилипом та Андрієм? Зазвичай, все зосереджується на самій ситуації, на пов’язаних з нею загрозах і складнощах, їхніх наслідках, чи не так? Втім, саме в таких випадках Спаситель пильно дивиться на нашу віру. Чи наше серце смиренно покладеться на Того, Хто все посилає і про все піклується? Чи ми звернемося до Нього за поміччю? Ніколи не соромтесь звертатись до Бога у потребі і просити Його про допомогу. Псалмоспівець запевняє: «На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить…» (Пс.37:5).
Іншими словами, уникаймо думки, що можемо дати собі раду самі, без Божої помочі. Рішучість і відвага є добрими рисами, але тільки за умови, що при цьому ми покладаємось на Бога і опираємось на Його могутню правицю. Щоб навчати нам про важливість цієї істини, Господь запровадив особливий день і час, призначив особливу заповідь. Його мета: показати нам, якими недосконалими забезпечувачами і постачальниками усього, що ми потребуємо, ми є насправді, як Він постійно піклується про нас, як усе провадить, опікується нашим здоров’ям, усім народом і країною загалом. Він нагадує нам про те, що саме Він є тим, хто дає нам насущний хліб.
Слова Ісуса про те, аби позосталі хліби і риба були зібрані, щоб ніщо не пропало спонукають до ще одної важливої речі. Нам слід пам’ятати, як наше життя переповнене щедрими Божими дарунками. Господь дає нам понад міру, дає те, на що ми не заслужили. Через милостиве прощення нам наших гріхів, Він привів нас до Своєї родини. Він зробив нас дітьми Небесного Отця. Наш шлях стелився до пекла, однак Він захистив нас і врятував від Божого гніву, прийнявши на Себе кару за наші провини. Ми благословенні і обдаровані Його любов’ю і ласкою понад міру!
Дорогі брати і сестри, якби Господь попросив вас зараз чесно і щиро перелічити всі Його благословення, вам би довелось пропустити приємну зустріч з друзями, цікавий футбольний матч, перегляд довгоочікуваного кінофільму тощо. Поміркуйте про Божі благословення у вашому житті! Якщо у вас є дах над головою, їжа, одяг, – ви вже благословенніші від мільйонів людей на землі, котрі цього не мають. Якщо у вас є кохана дружина, чоловік, діти та онуки, любі серцю приятелі і друзі – ви благословенніші за тих, у кого цих дарунків нема. А ще – у вас є неймовірний Викупитель і Спаситель, Добрий Пастир і найкращий Приятель – Син Божий!
Будьте вдячними за ВСЕ. Подяка Богові ¬– це перша річ, яка стосується нашої відповідальності за використання Божих дарунків, бо наша грішна природа любить зосереджуватись радше на отриманні чогось, а не на подяці Тому, хто дарує. Коли ми використовуємо левову частку свого часу, життя, талантів виключно для себе, а позосталі шматки пропонуємо Богові – ми, таким чином, виявляємо Йому неприпустиму невдячність і кажемо: «А оце, Господи, дещо для Тебе». Адже ми самі не пригощаємо своїх найдорожчих гостей залишками, чи не так?
Щедрість Божих дарунків спонукає нас до їхнього мудрого використання, виваженого судження про них та прийняття мудрих християнських рішень. Думайте про це. Міркуйте, скільки часу ви витрачаєте на слухання Божого Слова, молитву, спілкування з членами вашої сім’ї та родини, братами і сестрами у Господі. Останнім часом у нашому місці можна побачити контейнери, в яких люди залишають речі, котрі можуть знадобитись потребуючим – це також один і добрих шляхів використання Божих дарунків через піклування про ближніх. Господь вчить: «Щоб ніщо не загинуло».
Жити з Христом – це навчитися з радістю і мудро користуватись Його дарунками. Коли ви очікуєте вирішення якоїсь проблеми чи життєвих негараздів, пригадайте Божу силу і могутність, про яку йде мова у нинішній євангельській оповіді. Не забувайте, що Господь вчора, нині і завжди Той самий, що для Нього немає неможливої жодної речі. Він запрошує вас до Свого столу благодаті, аби там, даючи вам Свої правдиві Тіло і Кров у Господній вечері, вкотре запевнити в цьому і змінити вашу віру.
Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом, віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки! АМІНЬ!
Немає коментарів:
Дописати коментар