25 І підвівся ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути 26 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш 27 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе 28 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити 29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній 30 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його 31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув 32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув 33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився 34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього 35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся 36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам 37 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Чи вчитель Закону знав правильну відповідь на питання, яке він сам поставив Господу: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?». Цілком очевидно, що він мав би її знати. Ось вона: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе».
Ми чуємо її з вуст законника. Лише чуємо, бо кінцеву крапку ставить Спаситель, який каже: «Роби це, і будеш жити». Тож в чому полягала проблема законника? Він наводив вірні слова, міг повторювати їх багато разів, гадав, що виконує сказане в них, але насправді не дотримував їх.
Щоб зрозуміти як слід притчу про доброго самарянина, ми повинні звернути особливу увагу на такі слова з 29-го вірша нинішнього тексту, які стосуються законника. Написано, що він «бажав сам себе виправдати…».
Чи може людина виправдати сама себе перед Богом? Писання каже, що це неможливо. Ми не можемо нічого зробити для свого виправдання і спасіння. Все чинить Господь. Завдяки Йому ми виправдані і спасенні. Однак грішна людина завжди щось додати, не розуміючи сутності Божої величі.
Законник гадав, що він ретельно дотримує всі вимоги Божого Закону. Щоб пересвідчитись у тім, що він належно дотримує Божі приписи, які стосуються ближнього, він запитує Ісуса Христа: «А хто є мій ближній?». Цікаво, чи не так? Він досі не знає хто є його ближнім!
Щоб відкрити законнику очі на самого себе і подібних до нього, Спаситель розповів йому притчу про доброго самарянина. Він дуже вдало підібрав персонажів притчі, як, зрештою, робив це завжди, коли навчав людей. Край дороги лежить побитий, пограбований, напівмертвий чоловік. Він цілковито безпомічний. Він ось-ось помре. Повз побитого чоловіка проходить священик, людина відома своєю побожністю і ревними молитвами до Бога. Однак він обминає вмираючого і прямує далі. Можете бути певні, він не бажав завдати нещасному ніякої шкоди, не хотів спричинити йому якісь труднощі. Без сумніву, від вигляду нещасного, побитого чоловіка, його охопив жах. Він був обурений тим, що злочинці так познущалися над нещасним. І тоді він починає молитися. Він молився за душі розбійників, за здоров’я вмираючого чоловіка, за себе і за те, щоб Бог дав йому сили в покорі дотримувати Його закон. Подібним чином вчинив і левит і пішов далі. Ні перший, ні другий не допомогли ближньому, що перебував у біді, хоч самі навчали вимог закону інших людей. Ставленням до нещасного чоловіка, вони продемонстрували свою справжню «святість» і служіння Богові на ділі.
Днями ми з дружиною йшли містом і побачили чоловіка, що лежав на вулиці, а довкола нього гурт молоді. Підійшовши ближче, як я запитав чи все гаразд і порадив викликати «швидку». Один із юнаків відповів, що вони саме так і зробили, наразі очікують приїзду «швидкої». То був правильний вчинок щодо ближнього у потребі.
Що б ви бажали для себе у смутку, стражданні, горі, біді? Звісно – полегшення, співчуття, допомоги. Саме цього ми хочемо для себе і повинні чинити щодо ближніх. Не обов’язково ближній повинен бути вашим приятелем чи знайомим. Господь каже, що ваш ближній – це будь-яка людина поруч вас, котра потребує допомоги.
Ми мусимо добре розуміти сутність гріха. Гріх – це не лише робити щось погане, кепське. Гріх – це також не робити нічого, не робити нічого доброго, того, що обов’язково слід робити в тій чи іншій ситуації. Любов до ближнього вимагає від нас не слів, а дій. Любов до тих, хто захищає нас нині від московських окупантів, кладе за нас своє життя, спонукає нас долучатися до посильної допомоги нашим воїнам – волонтерської, фінансової, молитовної.
Священик з притчі Ісуса був членом церкви, так само як левит. Натомість самарянин не був членом церкви, однак присоромив їх обох. Саме він позбавив нас з вами сорому за кожен наш негідний вчинок.
Дорогі брати і сестри, ми всі подібні до напівживого, вмираючого і безпомічного чоловіка, якого побив і пограбував диявол та його слуги. Ми були вкриті гріхами з ніг до голови, і наші провини звинувачували нас перед Богом, позбавляючи нас будь-якої надії на вічне життя. Ми лежали край дороги, очікуючи смерті. Аж ось надходить Ісус Христос. Він є тим Добрим Самарянином. Він бачить нашу біду, знає про наші потреби, але не проходить повз нас, а нахиляється над нами і змащує наші рани. Він виливає на них оливу Євангелія і перев’язує. Він садить нас на осла і допроваджує до гостиниці – своєї святої церкви, де господар є той, хто проповідує і навчає Його слова втіхи, котре дає нам сили і повертає до життя. І за все це платить Ісус Христос – не золотом чи сріблом, а Своїми стражданнями і смертю, Своєю дорогоцінною кров’ю, пролитою за нас і наші гріхи на Голгофі. Той, хто забрав наші гріхи на хрест, також відшукав кожного з нас у стані духовних злиднів і безпомічності і спас нас Своїм життєдайним Словом.
Писання навчає, що ми не можемо бути спасенні законом. Закон лише виявляє нашу безпомічність і неспроможність, наші гріхи, звинувачує нас, але не пропонує допомоги. Закон подібний до священика і левита з притчі Ісуса. Він дивиться на нас, співчутливо хитає головою, і не пропонує нічого. Спасає тільки Христове Євангеліє. Лише Син Божий, який постраждав за нас і наші гріхи на хресті, є нашим Добрим Самарянином. Він милостиво пробачає нам наші провини, повертає до життя, зміцняє нас Своїми Тілом і Кров’ю у Господній вечері, дарує життя і спасіння.
Коли християни допомагають одні одним і носять тягарі один одного, вони наслідують Христа. Подібним чином діти наслідують своїх батьків, дивлячись на те, як чинять вони. Наслідуючи Христа, ми, таким чином, наслідуємо Того, Хто викупив нас від влади диявола і смерті. Наслідуючи Христа, ми також свідчимо про сповідання нашої віри, і те, що Ісус Христос є дійсно нашим єдиним Викупителем і Спасителем, дорогою, правдою і життям.
Він шукає і знаходить нас, духовно мертвих і безпомічних і рятує. Він провадить нас впродовж усього життя. Знати Сина Божого, означає мати життя. Чимало людей проходитимуть повз нас і йтимуть далі. І лише Ісус Христос допроваджує нас до гостиниці і піклується про нас понад усе.
Йому одному разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю славу, шану і поклоніння нині і повіки. Амінь!
Немає коментарів:
Дописати коментар