Людино-звірі: хто вони?

Невдовзі може справдитись ще одне "пророцтво" письменників-фантастів -- людинозвір. В Британському парламенті розглядається документ,який уможливить створення людино-тваринних ембріонів. Власне, такий ембріон (людино-корова)вже було створено і він проіснував три дні. Справді - "Горе від розуму"! Неважко передбачити,до чого призведуть подібні "дослідження".

Джерело: Lifeissues.net

Українська література сьогодення

Декого з сучасних і ще живих українських письменників вже зараховано до класиків, а їхні твори включено до шкільних програм. Втім, це не завжди справді добрі письменники,а їхні "твори" назвати класикою навряд чи можна. Нинішні розкручені бестсерлери - це, почасти,низькопробне чтиво,в якому мова шкутильгає аж мало не впаде,герої розмовляють сленгом,розведеним нецензурними словами,а сам твір радше нагадує пісню,про яку кажуть: "що бачу,про те співаю". Прикро,що нинішня література так стрімко скочується до рівня "жовтої преси". Від "письменників" не відстають і науковці - видають словники нецензурних слів,прокльонів і тп, вносячи "неоціненний" вклад в українську культуру і мову. Сумно якось... Де нинішні стефаники,коцюбинські,лесі українки...

Ось що пише про сьогодню українську літературу О.Громов (Київ):

"Колись Микола Гоголь, зібравши критичні зауваження після прем’єри своєї комедії «Ревізор», прийшов до такої думки, що всі вони зводяться до одного: на сцені не відбувається нічого особливого, це ж кожного дня побачиш на вулиці, сядь лише біля вікна й записуй все, що робиться надворі. І деякі наші письменники сприйняли це в буквальному розумінні, пишуть про все, що бачать перед собою. Навіть удосконалили цей метод, додали й те, що чули, покутове плетиво. Правда, залишається і надалі таємницею, навіщо вони це роблять і кому це потрібно.

Нині наступ на духовність українського народу, його мову, історичну пам’ять ведеться широким фронтом. Як характерний вияв цього — стенд на видному місці у бібліотеці з новинками художньої літератури. Беру звідти один експонат — «герой нашого часу», Лев Подерв’янський, харківське видавництво «Фоліо», 2005 рік. Уже з першої сторінки вражають лайки, матюки, навіть у заголовках. В анотації говориться, що книжка призначається тим, у кого ненормативна лексика не викликає алергійного шоку. Прямо пошесть якась пішла — збирати вульгаризми, лайки й прилаштовувати їх на сторінках друкованих видань. Як ознаку своєрідного мислення, новаторства, сміливості. А що це порушення вимог людського співжиття — не дуже важливо, це дрібниця.

Насправді ж калічення рідної мови — це злочин, і він повинен бути покараний. Як за хуліганство в громадських місцях, образу честі й гідності людини. Ця ненормативна лексика проникає в кіно, на телебачення, її підхоплюють учні шкіл, молодь. Це явище є неприпустимим. Боротися з ним потрібно і штрафами, позбавленням ліцензій для юридичних осіб, як це робиться в інших країнах.

Так, битва за Україну продовжується, вона переноситься і в світоглядні обрії, за очищення замулених джерел нашої духовності. Художня література — її активний учасник. А перетворення її на забаву, на гру слів, на місце для скандальних витівок — це відступництво, втеча з поля бою. Таких утікачів у нас ніколи не шанували". (Повністю стаття ТУТ).

Україна політична

Серед численних публікацій останього часу,присвячених політичній ситуації в Україні вирізняється стаття,розміщена в часописі "День" (інтерв"ю з британським аналітиком Джеймсом Шерром).

Цитата:
Слова президента (тепер вже екс) Путіна в Бухаресті 4 квітня: «якщо ви представите питання НАТО, ви можете дійти до точки, де державність України опиниться під сумнівом». Для кого? Згідно зі словами президента Путіна, «ми (Росія) не маємо права вето, і не намагаємося нікуди втручатися». Але «ми також маємо власні інтереси». Де? «На півдні України, де мешкають виключно росіяни (???). Крим приєднали до України лише за рішенням Політбюро Комуністичної партії Радянської України. Не було жодної державної процедури передачі цієї території».