Коли їдеш селами Лохвицького, Чорнухинського, Лубенського районів (Полтавщина), Варвинського (Чернігівщина), роменського (Сумщина), які входили до колишнього Лохвицького повіту, неодмінно привернуть увагу стрункі ошатні цегляні споруди з імпозантними вежами, щедро оздоблені орнаментальною кладкою. Оточені зеленими шатами дерев і кущів, вони надають місцевості особливої мальовничості, створюють неповторний силует сільського краєвиду, який запанував тут майже сто років тому.Це унікальні споруди земських шкіл, зведені за проектами видатного українського етнографа, архітектора, маляра, графіка, мистецтвознавця, педагога, культурного діяча Опанаса Георгійовича Сластьона (1855—1933 рр.). Тогочасна прогресивна українська громадськість активно підтримала ідею будівництва в містечках і селах шкіл, лікарень, інших споруд саме в національному стилі. Особливо переконливими були клопотання письменниці, етнографа Олени Пчілки (матері Лесі Українки), яка звернулася безпосередньо до Полтавського губернського земства, щоб його архітектурна комісія невідкладно розробила плани будівництва для малих і великих шкіл. Земство краю зреагувало швидко й оголосило конкурс на створення проектів народних шкіл в українському стилі. Широкомасштабне будівництво шкільних будинків у великому на той час Лохвицькому повіті мало великий розголос і до нього була привернута увага усієї української культурної громадськості. Різноманітні схвальні відгуки, інформації, повідомлення і оцінки цього будівництва та його ролі в піднесенні народної освіти, у відродженні національної архітектури друкували журнали «Рада», «Рідний край», «Світло» (Київ), «Дніпрові хвилі» (Катеринослав), газети «Неділя» (Львів), «Утро» (Харків), «Полтавский вестник» та інші видання.ДЖЕРЕЛО: ДЕНЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар