Про дати у Церкві, традиції і мудрість

СЛОВО БОЖЕ ГОВОРИТЬ: 

5 Один відрізняє день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. 6 Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові (Послання Павла римлянам 14:5-6)

Хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, 17 бо це тінь майбутнього, а тіло Христове (Послання Павла колосянам 2:16-17)

======================

До Собору у Нікеї одні святкували Великдень в один час, а інші - в інший. І це не шкодило вірі. Згодом було схвалене рішення, згідно з яким наша Пасха [Великдень] не припадала на той самий час, що і єврейська Пасха. Але апостоли заповідали Церквам святкувати Пасху разом з братами, які навернулися (до християнства) з юдаїзму. Отож після Нікейського Собору деякі народи вперто трималися звичаю дотримуватися юдейського датування. 

Апостоли не хотіли своєю постановою силоміць нав'язувати щось Церквам, про що свідчать слова постанови. Бо в ній йдеться про те, що нікому не слід турбуватися (про дату), навіть якщо його брати, святкуючи Пасху, неправильно обчислюють її час. Слова постанови збереглися у дописі Епіфанія, який каже: "Не переймайтесь обчисленням, але святкуйте тоді, коли святкують ваші обрізані брати; святкуйте з ними в один час, і хоча б вони й помилилися, нехай це не буде для вас турботою". Епіфаній пише, що це слова апостолів, наведені в постанові про Пасху, з яких розважливий читач може легко судити, що апостоли хотіли звільнити людей від нерозумної думки про визначений час, наказуючи їм не турбуватися, навіть якщо вони й припустяться помилки  в обчисленнях. 

Книга Злагоди 1580 року.

ДОВІДКА: 

▼Св. Епіфаній - 310-403рр. по РХ, єпископ на Кіпрі, за що дістав ймення Кіпрський. Відомий своїми виступами проти єресей у християнстві, зокрема проти Арія. 

▼Нікейський Собор Церкви -  перший Вселенський Собор Християнської Церкви, що відбувся 325 року у місті Нікея (нині м.Ізник, Туреччина). Зініційований імператором Костянтином Великим, щоб поставити остаточну крапку в суперечці між єпископом Константинопольським Александром (237-337 по РХ) і богословом Арієм (256-336). Арій заперечував єдиносущність Святої Трійці і стверджував всупереч Писанню, що Ісус Христос не є Богом з притаманними Йому божественними атрибутами (зокрема вічний), а найдосконалішим Божим творивом. Християни завдячують Нікейському Собору Символом віри, який відомий нині як Нікейський Символ віри. 

Кінець чи початок кінця?

Це правда, настануть гірші часи, коли світ, здається, вийде з-під контролю і зруйнується, але це не головне.  Можливо, це не початок кінця, але я можу чітко сказати вам, що це, поза сумнівом, кінець початку.  Ми вже не перебуваємо в часі християнського дитинства, коли надії були великими, а віра ширилася усією землею.  Ми, натомість, перебуваємо у часі хворобливої дорослості віри і вже засвоїли уроки розчарування, зневіри та страху.  Але всупереч усьому ми не втрачаємо надії.  Хто витримає до кінця, той спасеться.

Це останні дні. Вони тривають відтоді, як Ісус Христос воскрес із мертвих, відтоді, як було зруйновано Єрусалимський храм, і відтоді, як апостоли повели Церкву у велику місійну кампанію, що перетворила "секту" на всесвітнє царство віри. Ознаки останніх днів явні.  Але ви, чиї імена записані в книзі життя, будете визволені. Мертві воскреснуть.  Життя восторжествує. Мудрі у вірі засяють, як зорі...Саме це має на увазі Ісус, коли обіцяє, що «ті, що витримають до кінця, спасуться».

Ми не спроможні виправити цей світ, і наші надії не пов'язані з кращим завтрашнім днем.  Там, де мертві, - злітаються стерв'ятники (Матвія 24:28). Там, де є смерть, там вже є Бог.  Смерть не має останнього слова для вашого чи мого життя.  Тому, коли ми бачимо зло, чуємо чутки про війну, нарікаємо на аморальність, яка прикидається добром, і бачимо, як недбало ставляться до життя, не впадаймо у відчай і розкаюймося у своїх страхах.  Подивіться на знаки надії, які Христос посіяв серед нас.  Слово і Таїнства.  І моліться: Мараната!  Прийди, Господи Ісусе.

о.Л.Пітерс

Слово Боже на щодень:Псалом 69

Спаси мене, Господи

ПСАЛОМ 69

1 Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!

2 Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!

3 Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...

4 Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!

5 Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!

6 Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,

7 бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...

8 Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,

9 бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,

10 і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...

11 За одежу надів я верету, і за приказку став я для них,

12 про мене говорять ті, хто при брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...

13 А я - молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,

14 визволи з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!

15 Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!

16 Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,

17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,

18 наблизся до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...

19 Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!

20 Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!

21 і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...

22 Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,

23 бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!

24 Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

25 Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!

26 Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою...

27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в праведність Твою,

28 нехай викреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!...

29 А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

30 і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!

31 і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.

32 Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,

33 бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!

34 Нехай хвалять Його небеса

Яке громадянство найкраще у світі? (Фил.3:17-21)