Офіційний представник Міністерства закордонних справ Російської федерації Андрій Нестеренко зазначив, що відсутність українських шкіл у його країні пояснюється тим, що запити на відкриття подібних освітніх закладів просто не надходять ані від батьків, ані від громадських організацій.Він висунув ще одне пояснення такого стану справ в Росії, де проживає за офіційними даними три мільйони, а за неофіційними - до п'яти мільйонів українців:"Це мабуть пояснюється спорідненістю східнослов'янських мов та культур, спільною історією і єдиною православною християнською вірою." Представник російського уряду додав, що культурні заходи, що здійснюються у Російській федерації і без того значною мірою враховують потреби етнічних українців і всі українські культурні запити етнічних українців в Росії цілком задовольняються. Проте, як видно з його заяви, вони обмежуються здебільшого культурним гопаком і декламуванням Тараса Шевченка на великі свята.І тут суто для паралельного порівняння хтось міг би висунути, скажімо, подібний набір стосовно мільйонів етнічних росіян в Україні.А що якби Київ обмежив російське шкільництво в Україні факультативами гри на гуслях, чи плетінням лаптів? Власне, ніби відповідаючи на такий закид, представник російського МЗС відзначив, що громадяни Російської федерації української національності і росіяни з числа громадян України перебувають у різній етнокультурній ситуації. Отож, права етнічних українців у Росії вимірюються і надалі не кількістю шкіл, а кількістю українських суспільно-культурних організацій, а їх у Росії, за словами пана Нестеренка, налічується дев'ять десятків.
ДЖЕРЕЛО:ВВС
Коментар: Я б додав,що Україні слід і самій дієвіше підтримувати українців та українські організації за кордоном. Більшість з них існують на власні кошти і ледве виживають. Чимало разів закордонні українці звертали на це увагу. Покинутими і забутими Україною, на жаль,почуваються Український Вільний Університет в Німеччині, українські бібліотеки і тп. А вони свого часу внесли неоціненний вклад в збереження нашої історичної і культурної спадщини. Варто брати приклад в таких справах з Німеччини і Франції.
Немає коментарів:
Дописати коментар