Душпастирське

Завершення Служби Божої у церкві. Заходить невідома жінка віком 60-70 літ і ретельно оглядає все довкола, при цьому ні пари з вуст. Мовчки підходить до парафіян, які спілкуються між собою і прислухається до розмов. На подив присутніх ставить ногу на церковну лаву і поправляє взуття! Врешті-решт наближається до священника...
- Слава Ісусу Христу, хто ви, чим можемо вам прислужитися?
- Мені потрібні кошти...
- Перепрошую, а для чого?
- Маю хворі ноги.
- Розумію, але з коштами наразі сутужно, можемо вам запропонувати щось з частування.
- А що у вас є?
- Прошу зайдіть сюди, погляньте - ось печиво, цукерки, чай, кава.
- Мені би гроші...А цього я не потребую...
- Це все, що можемо наразі...
- Що ви за церква, яка не допомагає людям? 
- А ви до якої належите? 
- В Україні одна Церква - Українська Православна.
- Тобто - УПЦ ПМ?
- Я ж кажу - у нас одна Церква. А ви тут, бачте, набудували усяких костелів! 
- Перепрошую, то ви відмовляєтесь брати частування? 
Жінка спалахує гнівом і з обуренням виходить з церкви на вулицю...Без грошей...Їй потрібні лише гроші...Не Бог, не Слово Боже,  - лише гроші...