Україні заповідалася ліпша доля. Це легко було спостерегти ще 20 літ тому. Але Господь не може трудитися за кожного з нас. Отже – кожен, конкретно на своєму місці в житті – не допрацював. А якщо хтось, як от Василь Стус, Іван Світличний, Володимир Забаштанський чи Іван Сокульський, видав «на гора» навіть більше, ніж міг, то тим більше ми всі – не допрацювали. І на це нема ради: доведеться повертатися в цей світ знову, за цілком інших обставин і умов, аби доводити, що ти – у Господа свого – не нахлібник, що можеш бути ліпшим. Україну прагнуть перетворити на таку собі квазімексиканську дійну корову, де можна відмивати нечесно зароблений капітал і ховати небезпечних режимові осіб. Але найгірше, що такий варіант влаштовує всіх. У тому числі й багатьох українців. Адже не секрет, що саме на яничарстві муштрована Україна, саме на ньому трималася й досі стоїть Росія. То на що розраховують постімперські владці? Авжеж, на старі граблі. І триватиме так доти, допоки громадяни Росії – нащадки руських князів та витязів – як і решта народів, усе ще миритимуться з нав’язаною їм роллю…...Поки живе наше Слово, поки поезія ще чогось варта в цьому світі – ми творитимемо Українське Святе Письмо, утверджуватимемо українську культурну традицію..Віктор Грабовський (рік нар.1942) - український поет, перекладач, критик, журналіст.
Немає коментарів:
Дописати коментар