Ніколи ні російська державна влада, ні царська, ні більшовицька не дозволяла звичайній людині мати власну думку, сформовану в результаті ознайомлення з першоджерелами. Влада завжди змушувала вірити їй на слово. Якщо ж громадянин опирався одурманюванню й усе ж намагався сформувати власну позицію, він, як правило, завершував свої пізнання в тюремній камері. Російська імперія свято оберігала свою історичну міфологію, а відтак істина в чистому, неспотвореному вигляді рідко оприлюднювалася в оповідях державних істориків. Вона завжди була завуальована, докорінно перекручена й загорнута в словесну патріотичну упаковку. Гоніння на все незалежне, на все ще не зросійщене, почалося не сьогодні й не вчора, а стало державною політичною суттю Московії багато сотень років тому. Воно всоталося в кров великороса-державника і завжди було особливо помітне на побутовому рівні. Російська людина заради інтернаціоналізму не вважала за потрібне вивчити мову корінного народу республіки, в якій проживала...
ВОЛОДИМИР БІЛІНСЬКИЙ, автор книги "Країна Моксель або Московія"
Немає коментарів:
Дописати коментар