"
... Духовна влада (мова йде про московську церкву - ТК) з усією рішучістю визнала, що вона спирається не на внутрішню моральну силу, а на силу зовнішню, матеріальну. Однак ієрархія, яка відокремила себе від тіла народу, сама по собі не має також і матеріальної сили. Вона змушена шукати її в світському уряді, який наділений матеріальною потугою, однак для цього їй слід відмовитись від своєї незалежності і прислуговувати світській владі. Тож російська ієрархія без зволікання здійснила цей гріх проти свого великого покликання. Замість того, щоб повчати і керувати світським урядом на догоду Богові і землі, вона сама почала прислуговувати цьому урядові. Спершу, при Ніконі, вона прагнула отримати державну корону, згодом вона щосили схопилась за державний меч, і, врешті-решт, була вимушена зодягнути на себе державний мундир. Очевидне безсилля духовної влади, цілковита відсутність у неї морального авторитету і суспільного значення, сліпа покора світській владі, відчуження духовенства від решти народу, а серед самого духовенства поділ на чорне, вище, котре керує, і біле, нижче, яке йому підпорядковується, деспотизм вищого над нижчим, який спричиняється до прихованої недоброзичливості та спротиву в середовищі нижчого, релігійне невігластво і безпомічність православного люду, котрі створюють підґрунтя різного виду сектам, байдужість і вороже ставлення до християнства в освіченому суспільстві - ось добре відомий всім сучасний стан справ в російській церкві.
В.Соловйов (1853 - 1900), російський філософ, публіцист, богослов.
З праці "О духовной власти в России".
Немає коментарів:
Дописати коментар