Щодо православного характеру нашої церкви слід зазначити таке: (1) церква є православною лише тоді, коли її доктрина, як це викладено в Аугсбурзькому віросповіданні та інших Лютеранських символах віри, дійсно виголошується з проповідниць та на сторінках друкованих видань, а не лише декларується «офіційно». Характер церкви визначає не «офіційна» доктрина, а реальне вчення, якого вона навчає, бо Христос наголошує, щоб усе, заповідане Ним Його учням дійсно навчалось, а не лише визнавалось в «офіційних документах» як вірна доктрина. Загальновідомо, що віра в Христа буде створюватись та підтримуватись лише завдяки чистому Євангелію, коли воно дійсно проголошується. (2) Церква не втрачає свого православного характеру через проникнення у неї фальшивої доктрини. Те, що каже Апостол Павло пресвітерам Ефесу («Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою..») стосується не лише часів Апостольської Церкви, але також Церкви періоду Реформації та Останніх днів. Церква втрачає свою православність лише тоді, коли вона не виконує сказане Павлом в Посланні до римлян 16:17 («Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх»), а відтак не бореться за вилучення фальшивої доктрини але потурає їй не викриваючи її, ставлячи її, таким чином, на один щабель з істиною.Франц Піпер, Християнська догматика, т.3 (Сант-Луіс, Конкордія, 1950), ст. 423
Немає коментарів:
Дописати коментар