Богдан Лепкий - поезія

***

А я вам кажу: день іде,   
Іде така година.
Коли ні ту, ні там, нігде,
Кордонів жадних не буде
Лиш даль далека, сива.
А я вам кажу: близький час
І хвиля недалека,
Що буря звієть ся нараз,
Згуртує і змішає нас
І з близька і з далека.
Хто каже вам, що все одно,
Де жити, як вмирати,
Той тягне вас в багно на дно,
Той вам дає без дна судно
І каже кермувати.
А я вам кажу: майте слух,
І позір тому дайте,
Що вам говорить Волї Дух,
Про близьку хвилю заверух
І хвилі тої чайте!
Як вдарить нам підземний дзвін
І сурми заголосять,
То йдїм туда, де кличе — Він,
Через кордону гень над Дін!...
Нас кости предків просять.
Не підем ми, прийдуть вони,
Таке вже в сьвіті право...
Як сталь гартують ся в огни,
Так ти нас, Воле, роз’огни,
Веди, веди нас Славо!
1911, Краків

***
Хоч зламані списи
Й подертий стяг,
Високо їх неси
В своїх думках.
Високо їх неси 
В своїх думках -
Синам передаси
На новий шлях.
Хоч нині чорна ніч
Та завтра день,
Гони розпуку пріч,
Співай пісень!
Широко, як простір,
З землі до зір
В побіду правди вір,
В побіду вір!