Вітання кремлівським окупантам від псалмоспівця

ПСАЛОМ 109
1 Боже моєї хвали, не мовчи!
2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві
та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!;
3 і словами ненависти мене обступили,
зо мною воювали без причини.
4 За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся.
5 Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови.
6 Пусти лукавого до нього, і обвинуватель хай стоїть праворуч нього.
7 Як стане на суді, хай вийде винуватий;
і його молитва хай йому за гріх буде.
8 Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший.
9 Сини його хай стануть сиротами, а його жінка - удовою.
10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться,
нехай повиганяють їх з їхніх хат-пусток.
11 Нехай лихвар загарбає все, що той має,
і чужі нехай розграбують його працю.
12 Нехай ніхто над ним не має милосердя,
ніхто нехай не милує його сиріток.
13 Потомство його нехай згине,
у другім поколінні ім'я їхнє хай буде стерте.
14 Хай перед Господом згадається провина його предків,
гріх матері його нехай не затреться, -
15 хай будуть перед Господом назавжди,
щоб він міг знищити з землі їхню пам'ять.
16 За те, що він не мав на думці чинити милосердя,
але переслідував нужденного та злиденного,
 і розбитого серцем готовий був убити.
17 Любив прокляття: хай же спаде на нього!
Благословення не хотів: хай же відійде від нього!
18 Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям,
хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості!
19 Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває,
неначе пояс, що ним він підперізується завжди.
20 Така від Господа нехай буде заплата тим,
що мене обвинувачують і що на мене зле говорять.
21 Ти ж Господи, о Боже, чини зо мною ради твого імени!
Спаси мене, бо добра твоя милість,
22 бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях.
23 Неначе тінь, що похилилась, я зникаю:
неначе сарану мене стрясають.
24 Коліна в мене хитаються від посту тіло моє змарніло без жиру.
25 Сміховиськом для них я зробився; вони,
побачивши мене, кивають головою.
26 Поможи мені, о Господи, мій Боже!
Спаси мене по твоєму милосердю!
27 Щоб вони знали, що то твоя рука що ти,
Господи, оте вчинив.
28 Нехай собі кленуть, а ти благослови!
Встануть вони й осоромляться,
а слуга твій буде радіти.
29 Противників моїх хай поб'є сором,
нехай огорнуться, немов плащем, власною ганьбою.
30 Я буду вельми дякувати Господеві моїми устами,
хвалитиму його між багатьма.
31 Бо він стояв праворуч бідака,
щоб урятувати його від тих,
що хочуть засудити його душу.