Коли відвідувачі дорікали фермерам і запитували їх чому вони не бажають підтримувати парафіяльних священиків, піклуючись водночас про пастухів своїх корів, ті відповіли: «Тому що ми не можемо обійтись без пастухів». Який сором чути ці слова! Тут чимало прислужилися антиноміани. Завдяки їм серед заможних людей зросли нахабство і самовпевненість, і тепер цілком очевидно як багато в них нахабства, так що під прикриттям довіри в Боже милосердя, вони коять все, що їм заманеться, так наче віруючі вже не грішать і є настільки праведними,що вже не потребують проповіді Закону. Вони мріють про праведну Церкву, подібну до тієї, що була в Адама у раю, хоч йому гнів Божий з небес засвідчив: «Адаме, ти можеш їсти, все, що забажаєш, однак якщо їстимеш з цього дерева – конче помреш!».
Мартин Лютер, Застільні бесіди, LW 54: Table Talk No. 4002
Переклад з англійської Тараса Коковського
СЛОВНИЧОК: Антиноміани – віруючі, що виявляють зневагу до Закону Божого, нехтують ним під приводом того, що відроджена людина вже не потребує жодного зовнішнього Закону, отож всі її вчинки є добрими, що не відповідає дійсності і суперечить Писанню.
Немає коментарів:
Дописати коментар