Проповідь Божого Слова - мир Божий з нами і для нас.

Текст проповіді: Iвана 14:23-29
23 Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. 24 Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.  25 Говорив це Я вам, бувши з вами.  26 Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.  27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!
Мир Божий з нами завжди

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

Виголошене щойно християнське привітання лунає в Церкві вже дві тисячі літ. Проголошення миру фактично стало ритуалом. Під час Служби Божої, звертаючись до віруючих, пастир благословляє їх Божим миром, а вони відповідають: «І духові твоєму».  Це не просто дружній жест, ні. Він базується на словах Ісуса Христа, які Він промовив учням вночі напередодні Своєї смерті, а також в день Свого воскресіння.  Спаситель хотів, аби ми знали, що Він прямує до смерті і повернеться знову, щоб дати нам Свій мир. Цей мир належить всім, хто вірить в Сина Божого і покладається на Нього.
Ритуал давання миру повертає нас до першого Великодня, коли Ісус з’явився учням при зачинених дверях і двічі промовив до них: «Мир вам». Після цього Він послав їх нести цей мир світові через прощення гріхів в Його ім’я. Тим, хто не потребує прощення гріхів, цей мир не належить. Але для розкаяних грішників він є цілющою водою благодаті.
В часи ранньої Християнської Церкви цей мир пропонувався не рукостисканням, а поцілунком.  Про «поцілунок миру» ми читаємо у кількох місцях Нового Заповіту. Апостоли кажуть: Вітайте один одного святим поцілунком. (Рим.16:16, 1Кор.16:20, 2Кор.13:12)
Привітайте всіх братів святим поцілунком! (1Сол.5:26)
Вітайте один одного поцілунком любові. Мир вам усім у Христі! Амінь. (1Петр.5:14).
В ранній Християнські Церкві, всі, хто отримував поцілунок любові, згодом, отримували Тіло і Кров Спасителя в Господній вечері. Під час служіння, після того, як місце зібрання залишали ті, що лише навчались основ християнської віри, цілунок миру отримувався віруючими біля вівтаря, а потім поширювався серед усієї пастви.  Лише ті, хто отримав і передавав його іншим, запрошувались до Святого Причастя.
Такі подробиці розповідають нам про важливі речі, які практикувалися в часи ранньої Церкви. Для віруючих тих часів мир Божий був реальною річчю, яку люди сподівались отримати самі і передати іншим. Не могло бути так, що в спільноті віруючих відмовляли у прощенні. І якщо двоє людей не ділилися миром, вони не могли перебувати у спільноті.
А як щодо сьогодення? На жаль, і це добре відомо, що нині, не те, що в житті, а навіть в церкві люди не зажди перебувають у мирі один із одним. Трапляється, що в християнській громаді є віруючі, які навіть не розмовляють одне з одним, не кажучи вже про давання і отримання миру. І тиждень за тижнем, місяць за місяцем ці люди разом підходять до Господнього столу, щоб отримати Причастя! Гадаєте, вони не знають, що роблять? Правда в тім, що коли ми бажаємо отримати від Господа прощення, а натомість самі не пробачаємо нашого брата чи сестру, то отримуємо не прощення, а відмову у прощенні.
Спершу ми повинні мати мир з іншою людиною, отримати її прощення і пробачити їй, і лише після цього можемо йти до Господа, щоб отримати прощення від Нього.
В цьому ми бачимо віддзеркалення біблійного вчення про Господню молитву. Ми просимо в Бога пробачити нам гріхи наші, як і ми пробачаємо винуватцям нашим. Ісус навчає нас прощати не лише сім разів, а сімдесят сім разів по сім, тобто перебувати в прощенні постійно. Нам належиться завжди пробачати тим, хто просить прощення в нас. Відмовляти у прощенні означає власноруч позбавляти себе Божого прощення.
Дорогі брати і сестри, весь Великодний час у Церкві сповнений послання Господнього мину. Хресна смерть Спасителя за наші гріхи і гріхи цілого світу приносить мир там, де панувала провина. Звістка про воскресіння Ісуса Христа з мертвих, це поширення серед Його друзів і послідовників послання, яке міститься в Слові Життя, котре входить до наших вух, коли ми чуємо слова: «Христос воскрес!» Вигляд тіла воскреслого Спасителя, пораненого, зціленого і сповненого слави, вказує нам на майбутню одежу, в котру Бог зодягне кожну вівцю Своєї отари. Ми матимемо славні тіла, звільнені від хвороб, немочей, старості. Отож час Великодня і Вознесіння є для нас часом великої радості і миру.      
Цей мир повинен бути з усіма нами і серед нас. Якщо десь серед віруючих існують поділення і погані думки, на їхнє місце повинен прийти Божий мир. Ми не можемо святкувати мир під час Господнього Воскресіння і Вознесіння, тримаючи образи на свого брата чи сестру у Христі. І якщо ми тримаємо в собі ці образи, це означає що ми маємо не мир Божий, а лише видимість цього миру. Ми можемо тиснути комусь руку, мило посміхатися і промовляти слова миру, обдаровувати когось поцілунком, однак, якщо при цьому в нашому серці немає прощення і любові, то ми не отримуємо миру, який Господь дає нам.
Повернімося на мить у ніч перед тим, коли Ісус помер на хресті. Він помив ноги Своїм учням, щоб показати їм, якого саме служіння Він очікує від них. Він також дав їм Господню вечерю і наказав святкувати її до кінця часів задля прощення гріхів. А тепер послухаймо ще раз слова Ісуса з нинішнього тексту. Він наказує учням берегти Його слово.  Він каже, якщо вони не зберігають Його слово, в них немає правдивої любові до Нього. Далі Він дає їм Свій мир, говорить, що залишить їх і повернеться знову. Він хоче, аби вони знали, що Його смерть принесе їм мир. Це було метою Його приходу на землю. Син Божий був досконалою людиною, в котрій не було жодного спротиву Божій волі, жодного гріха.  
Як невинний Агнець Божий Він був досконалою жертвою за гріхи світу. Він досконало корився кожній постанові Отця. В той час, як люди змінюють чи перекручують Боже Слово, намагаючись пристосувати його до свого способу життя, або цілковито нехтують ним і цим накликають на себе гнів Божий, Син Божий досконало виконав все, що наказав Отець.
Кожен, хто розуміє глибину своїх гріхів і кається в них, отримує Господній мир. Всі, що отримують його, вже не можуть без нього жити. Вони відчувають за ним спрагу, так само як втомлені спекою прагнуть води. Вони бажають миру і любові, які дарує Господнє Воскресіння і Вознесіння. Вони хочуть ділитися ними з іншими.
Той, хто перебуває в мирі з цим світом, не потребує миру Ісуса. Мир цього світу оманливий, фальшивий і тимчасовий. Він весь час нівелюється. Ми ніколи не наситимось ним і не задовольнятимемось ним. Натомість мир Господа благословенний і вічний. Усвідомлення того, що ми повністю прощені Богом і Він ніколи не залишить нас – це дуже могутнє знання. Це потужна зброя проти диявола.
Це знання дає нам силу робити все – навчатися, працювати, одужувати, долати негаразди і виклики. Знання про те, що Ісус помер і воскрес, щоб дати нам вічне життя, дарує нам мир і наснагу. Воно приносить спокій втомленій душі, підносить занепалих духом. Це знання є єдиним правдивим миром, який ми можемо пізнати в земному житті.  
Дорогі брати і сестри, коли ви стоїте на службі Божій і бачите, як пастир, простягаючи до вас руки, каже: «Нехай мир Божий буде з вами», знайте, що це щось значно більше від простого бажання. Ісус помер і воскрес, щоб дати вам цей мир. Коли пастир, тримаючи хліб і чашу, правдиві Тіло і Кров Спасителя, виголошує: «Нехай мир Божий буде з вами», знайте, що лише Син Божий дає нам правдивий і вічний мир в цьому світі, і утримує нас в ньому.
Ми не можемо покластися ні на що у цьому світі. Все, що тут є, забереться від нас. І лише Господь завжди буде з нами. Він віддав за нас Своє життя на хресті, щоб врятувати нас від пекла, визволити від влади гріха, диявола і смерті і передати в руки Небесного Отця. Чи є щось краще від цього?
Господній мир дає нам можливість ділитися миром і любов’ю один із одним. Ми прощаємо, бо самі прощені Богом. Ми любимо, бо Бог спершу полюбив нас. Ми обіймаємо одне одного, тому що обдаровані  благословенними  Божими обіймами у Христі. Ділімось Божим миром тут аж до того дня, коли ми будемо насолоджуватись ним на небесах.
Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже думки і серця ваші у Христі Ісусі! АМІНЬ!