Ідіть за Мною! (проповіді Божого Слова)

Нарис проповіді
Текст проповіді: Євангеліє від Марка 1:16-20
16 А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були.  17 І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей.  18 І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним.  19 А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Заведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили.  20 І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Заведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним.

Христос народився!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,

Уявімо собі, як ці дорослі чоловіки – Симон і Андрій, Яків та Іван після слів Ісуса Христа, залишили усе – рибальство, рідних і близьких, приятелів і пішли за Спасителем. Невже подібне можливе? Що саме спонукало їх це зробити? Якою силою подібне може чинитись? Святий Марко говорить, що вони пішли за Ісусом, почувши Його Слово. Це було те саме Слово всемогутнього Господа, яким Він створив весь світ, яким підніс із гробу мертвого Лазаря, яким Він зціляв немічних і проголошував грішникам прощення гріхів і спасіння, яким Він притягнув до Себе кожного з нас.
Кожен віруючий, котрий читає чи чує слова нинішнього євангельського тексту, міркує над тим, як вони стосуються його, усіх, хто живе сьогодні. Адже всі ми маємо родини, тих, кого ми любимо, речі, якими ми користуємося в повсякденному житті?  Та чи дійсно між нами і тими чоловіками, які, за словам Марка, пішли за Христом існує суттєва відмінність? Ні! Суттєвої різниці немає. Вони пішли за Ним, тому що Він покликав їх. Ми присутні тут, тому що Він також покликав нас Своїм Євангелієм. Ми пішли за Ним і розпочали нове життя, яке цілковито відрізняється від того життя, в котрому не було Спасителя і віри в Нього.
Подивіться уважно які ми є – ми різні за освітою, родом занять, захопленнями і вподобаннями, багатьма іншими речами. І всіх нас Господь зібрав в одну Божу родину.  Симон і Андрій, Яків і Іван були простими людьми, яких більшість із нас.  Якось Авраам Лінкольн, який з великою повагою ставився до простих людей, трудівників, зауважив: «Напевно, Бог любить дуже простих людей, якщо Він створив їх так багато».
 Зверніть увагу, чим займалися чоловіки, коли Ісус їх покликав. Одні ловили рибу, а інші ремонтували сіті. Іншими словами, вони працювали, щоб заробити собі на життя і на утримання своїх родин. І саме в той час Ісус покликав цих простих трударів, аби вони йшли за Ним. Дивлячись на багатьох покликаних, ми не раз пригадаємо слова зі Святого Писання! Апостол Павло каже: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне…» (1Кор.1:27). Пророк Амос говорить: «…я пастух та оброблювач диких фіґовниць. 15 І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві! (Амос 7:14-15).
Прикликаючи нас до Себе, Ісус Христос, не обіцяє нам ані великих статків, ані сповнення усіх наших бажань. Він також не обіцяє нам забезпеченого і ситого життя, спокою, а натомість кличе до щоденної,  важливої і самовідданої праці. Як ви гадаєте: Що означає для нас нині– йти за Христом? Ось що:
По-перше, це означає –  покладатися на Христа без жодного сумніву, вірити в Нього як Свого єдиного Господа і Спасителя у своєму серці і своїми вустами відкрито, не боячись, не цураючись і не соромлячись своєї віри, сповідувати її. Це означає прилучатись до заповіданої Христом праці по спасінню грішників, проповідуючи і підтримуючи поширення Його Євангелія, досліджуючи і вивчаючи Боже Слово.
По-друге, це означає – віддати Йому цілком все, що в нас є – своє серце, розум, душу, всі свої сили, з тим, щоби служити Йому всім цим і щоби все це підпорядковувалось Йому і Він панував над ним. Часто це означає жертвувати тим, що в нас є, в тому числі своїм благополуччям, успіхом в житті, багатьма земними речами. В Євангелії від Матвія Христос каже: “Хто більше, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний” (Мт.10:37). Христос не каже не любити своїх рідних, не піклуватись про них, але любити насамперед Його. І якщо ви дійсно будете правдиво любити Ісуса, то будете також любити всіх довкола вас і  все те, що Він каже.
По-третє, йти за Ісусом, означає – виконувати Його Заповіді і правдиво перебувати в Його Слові (Івана 8:31), бути виконавцем Його слова, а не лише слухачем.
По-четверте, йти за Христом, означає – в усьому наслідувати приклад жертовного служіння Ісуса Христа, – не лише в церкві, але скрізь, де тільки нам доводиться бувати – вдома, на роботі, на відпочинку, на кожному місці. Апостол Петро у своєму першому Посланні пише: “За Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, 16 бо написано: Будьте святі, Я бо святий!” (1Петр.1:15).  А апостол Павло додає: “Нехай у вас будуть ті самі думки, що в Христі Ісусі” (Фил.2:5). Іншими словами – нехай в кожного помисли будуть чисті і святі.
По-п’яте, йти за Христом, – означає виявляти в усьому таке саме довготерпіння, покору і  послух, які мав Син Божий. Біблія каже, що Він “бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7 але Він понизив  Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної...” (Фил.2:6-8).
І нарешті останнє, йти за Христом – означає виявляти до всіх таке ж милосердя і любов, які виявляв Ісус, прощати ближнім заподіяні вам кривди так само, як Бог прощає нам, любити ближнього як самого себе. Апостол Павло навчає: “А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!” (Еф.4:32).
Дорогі брати і сестри, серед тисяч голосів цього світу слухаймо і чуймо насамперед голос нашого Спасителя. Кожного з нас стосується Його Великий Наказ (Матвія 28:18-20). Йти за Христом – означає сумлінно виконувати цей наказ і пам’ятати Його слова з Євангелія від Матвія: “38... хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний” (Мт.10:37-38). Зміцнюючи свою віру Словом Божим і Тілом та Кров’ю Спасителя у Господній вечері, твердо стіймо у ній, покладаючись на Бога,  а у своїх немочах і стражданнях пам’ятаймо про страждання і смерть Хреста за нас. Роблячи так, ми справді можемо називати себе християнами, Божими дітьми, правдивими учнями Ісуса.

“Нехай примножить в вас Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх!” Амінь.