День Соборності України (проповідь)

Текст проповіді: Євангеліє від Луки 1:51-54
51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! 52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, 53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! 54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати
1 Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!  

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі брати і сестри,

Щороку 22 січня ми святкуємо День Соборності України.  Впродовж століть український народ був поділений, а українська земля була покраяна між державами, котрі зазіхали на неї, на нашу свободу і незалежність, докладали неймовірних зусиль, щоб роз’єднати нас. Багато поколінь наших співвітчизників мріяли і боролися за єдину незалежну соборну Українську Державу, яка буде побудована на ідеалах свободи, справедливості, добра та благочестя. Ця мрія втілилася в життя 22 січня 1919 року, коли уряд Української Народної Республіки своїм Універсалом проголосив Акт Злуки УНР та ЗУНР. Однак нині ворог знову намагається зруйнувати нашу єдність і виставити нас перед світом на посміховисько, твердячи, що ми неспроможні бути єдиною соборною державою без стороннього втручання. Отож ми щоденно і наполегливо повинні спростовувати цю хибну думку, долаючи труднощі та випробування.

Чим є для нас День Соборності нині?  Насамперед, він є для нас святом омріяної свободи і єднання. Ми знаємо, що свобода ніколи не дістається  дарма. Дуже часто вона дається  лише ціною людського життя.  Сьогодні ми пригадуємо ту неймовірно високу ціну, яку заплатив наш народ за свою свободу і незалежність, і схиляємо свої голови в пошані перед співвітчизниками, які загинули на Майдані,  на війні за останні роки, в таборах Гулагу, під час Голодомору і визвольних змагань.

Завдяки Богові, який «показує міць Свого рамена, могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим», і нашим захисникам ми можемо святкувати нині День Соборності у відносній безпеці.  Ми можемо куштувати нині плоди дерева свободи лише тому, що наші захисники – молоді хлопці і дівчата, чоловіки та жінки, вояки і волонтери – принесли і продовжують далі приносити свої життя в жертву.

Кров за свободу, незалежність і єдність народу та країни проливається на нашій землі не вперше. Але ведучи мову про це, ми повинні також думати про свою духовну свободу і заплачену за цю свободу ціну. Понад 2000 років на Голгофі пролилася кров Божого Сина, щоб кожен із нас скуштував справжню свободу – визволення від рабства гріха, диявола та смерті.

Сповідуючи свою віру, у Символі віри ми промовляємо: «Я вірую в єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву»… Отож ми сповідуємо, що правдива Церква Ісуса Христа є соборна та єдина. На чому ж базується її єдність та соборність? На тому, що вона вірить в Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, що вона збудована на основі вчення апостолів і пророків, що її наріжним каменем, її основою є Ісус Христос, що кожен, хто належить до неї, має і сповідує однакову віру, перебуває в єдиному духовному тілі, підпорядкований єдиному голові Церкви – Сину Божому. 

Подібним чином, правдива єдність народу ґрунтується на єдиній вірі в Христа Спасителя, на Його Євангелії, на жертовному служінні Богові та ближнім, на правді Божого Слова, яке звіщається у чистоті, без фальшування і перекручення і змінює людські серця.

Десятиліттями український народ молиться до Бога словами відомої пісні «Боже, нам єдність подай». Там є такі слова:

Вислухай, Боже, благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу –
Боже, нам єдність подай!

Злобу Любов'ю зцілити,
Господи, Ти нас навчи,
Правду й добро всім чинити,
Славить тебе живучи!

В те, що розквітне Вкраїна,
Боже, надію даруй.
Серцем палаючим Сина,
Всіх нас в любові згуртуй!

Однак ми досі розрізнені з багатьох причин… Чимало людей перебувають у полоні невіри, злоби і ненависті, заздрості та гніву, не бажають чинити добро і правду, прославляти святого і праведного Бога. Ми розпорошені і поділені. Втім, нині, як і десятиліття перед тим, молимося, аби Бог дав нам правдивої єдності, аби ми зробили на шляху до неї ще один крок. 

Цього дня Україною ширитимуться ланцюги єднання, в котрих братимуть участь тисячі людей. Скрізь, від Сходу до Заходу майорітимуть синьо-жовті знамена. Взявшись за руки, люди єднатимуться у спільній любові до Вітчизни. І це саме той час, коли кожен може і повинен ще раз подякувати Триєдиному Богові за свободу і незалежність України, за нашу духовну свободу, за благословення жити на цій землі і поклонятися Богові в дусі та правді.

Дякуймо Богові за Його ласку, завдяки якій ми можемо без страху проголошувати Христове Євангеліє і вічне визволення, свободу та незалежність, здобуті Ним для нас на хресті. Дякуймо Небесному Отцеві за те, що Він послав на землю Свого Однородженого Сина, який став нашим Спасителем і Викупителем. Дякуймо Сину Божому, який постраждав за нас і помер за ваші гріхи, щоб ми могли отримати благословенну радість небес. Дякуймо Святому Духові, котрий просвітив вас, привів нас до спасенної віри і вказав нам шлях до правдивої єдності та соборності.

Дорогі у Христі брати і сестри, радійте і тіштеся, бо ваші імена записані на небесах! Твердо стійте у свободі, котру ви дістали завдяки Христові, через віру в Нього, «не піддавайтеся знову в ярмо рабства», присвячуйте свої життя служінню Йому. Підтримуйте проповідування і поширення Його Євангелія. Нехай ваше служіння буде сповнене вдячності Богові, який вас полюбив невимовною любов’ю, віддавши за вас Свого Сина, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.