Важкі приписи християнського життя (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Луки 6:27-38
27 А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.  30 І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.  31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.  32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.  33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.  34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.  35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!  36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!  37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.  38 Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

Благодать, милість і  мир вам від Бога Отця нашого і Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа! Дорогі брати і сестри, 

Впродовж усього життя в цьому грішному світі ми постійно мусимо робити вибір між добром і злом, правдою і неправдою.  Шлях до вірного вибору вказує нам Господь.  Він каже, що ми, як християни, повинні завжди ставати на бік правди.  Він говорить,  що найкраща відповідь віруючих на зло —  не відповідати злом на зло, помстою на злочинні дії.  Він вчить, що помста за наругу і злочин належить Йому – Найвищому судді. Бог кожному віддасть належне за його лихі, нерозкаяні слова і вчинки.  У нинішньому євангельському тексті Спаситель дає нам дуже важливі приписи щодо нашого християнського життя, отож давайте розглянемо їх детальніше.
Господь навчає: “Любіть своїх ворогів”.  Грішний світ каже, що ворогів слід ненавидіти, переслідувати, мститися їм, ба навіть убивати їх без жалю і докору сумління.  У деяких народів досі існує жахлива традиція кровної помсти, коли через негаразди між людьми страждають їхні діти та онуки. Нинішня кіно- і теле- індустрія продукує фільми, які сповідують принципи помсти. Почасти під цей вплив потрапляють також віруючі і хочуть робити так само. Тоді їх слід зупинити і повернути лицем до Христа, нагадати Його слова.
Написано: “Добро робіть тим, хто ненавидить вас”. Скажіть, будь-ласка, що, зазвичай, роблять чи бажають люди тим, хто їх ненавидить? Чи завжди їм спадає на думку зробити щось добре  їхнім ненависникам? Ні, натомість вони самі нерідко потрапляють в полон ненависті. І коли ненависть наражається на ненависть, – стається ще більший клопіт, або ще більший гріх.  Ненависть спричиняється до інших гріхів – пліткування, обмовляння, завдання шкоди репутації людини, а почасти до втрати здоров'я і навіть життя.
Спаситель каже: “Благословляйте тих, хто вас проклинає”.  Це одне з найважчих випробувань для віруючих.  У відповідь на прокляття, люди  найчастіше теж клянуть, причому нерідко ще більше. Аби в найгірший спосіб помститися кривдникам, люди насилають на них прокляття, вдаються до послуг магів, ворожбитів і чаклунів, і цим накликають на себе Божий гнів. А якщо до цього вдаються віруючі – це дуже сумно. Люди не уявляють якої шкоди собі та ближнім вони завдають словами, в котрих містяться прокляття та брутальна лайка.
Написано: “Моліться за тих, хто кривду вам чинить”. Поза сумнівом, – молитися за кривдників річ нелегка. Це важко. Але пригадайте диякона Степана і нашого Господа на хресті! (Луки 23:34, Дії 7:60) І перший і другий,  коли їх вбивали, молилися за просвічення своїх кривдників.
Написано: “Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу”. Світ каже — май гордість,  дай гідну відповідь кривдникові,  добряче намни йому боки. Нерідко з малого ляпаса починається така жахлива колотнеча, що робиться моторошно.  Вчасно спинитися – означає не дати статися великому лихові.  Однак коли йдеться про захист від наруги і сил зла – ми можемо і повинні давати відсіч, ставати на захист своєї  Батьківщини.
Господь каже: “Робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад”.  Існує поширена думка: якщо ти робиш  добро і позичаєш іншим, слід очікувати  певної користі для себе.  Грішний світ сповідує принцип – “Ти – мені, а я — тобі”.  Добро дуже часто робиться показово, за участі телекамер і журналістів з метою отримання схвалення від суспільства,  заради того, аби похизуватися благодійністю і тп.  Так робити  не слід! Якщо робиш добро чи вчинок милосердя  – не хизуйся цим і не хвались.
Написано: “Не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте”.  Люди спокушаються і поспішають засуджувати  свого ближнього, поширювати про нього плітки, смакувати подробиці його приватного життя, того, що сталося, а може й не сталося, а людину просто обмовили.  Заповідь Божа вчить захищати добре ім’я ближнього. Натомість тому, хто спіткнувся, слід допомогти збагнути помилку чи провину, тому, хто вчинив гріх — докорити, скерувати до каяття, запропонувати руку помочі.  Мине час — і ближній, можливо, усвідомить помилку і подякує вам. Тих, хто дійсно вчинив гріх і не покаявся — судитиме Бог. 
Дорогі брати і сестри, почувши  ці приписи Ісуса Христа ми розуміємо,  що не можемо дотримувати їх досконало.  Це зробив замість нас і для нас Син Божий. Він став під Закон і помер за підзаконних— за тих, хто Його любив, і ненавидів, за друзів і кривдників, за гріхи всіх людей, за мене і за вас. Ретельно обмірковуючи слова Спасителя з нинішнього євангельського  тексту, ми можемо довідатись наскільки близько ми перебуваємо поруч із Ним та Його Євангелієм,  якою є наша віра в Нього. Важкість цього завдання вимірюється Його словами: “32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.  33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.  34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж”...
Любов віруючих до одне до одного і до ближніх повинна бути більшою від любові невіруючих! Чому? Тому що віруючі пізнали любов і милосердя Господа, який спершу полюбив їх і пішов за них на хрест. Любов віруючих — це віддзеркалення Божої любові до них.  Віруючі є дітьми довготерпеливого, многомилостивого і люблячого Бога. Вони знають Його! Він наповнює їхні серця духом милосердя і робить їх здатними виявляти його до ближніх. 
Дорогі брати і сестри, дякуючи  Господу за наше викуплення, прощення гріхів, життя і спасіння –  ці безцінні дарунки Його благодаті, сповнімось палкої і щирої віри і заохоти до кожної речі, приємної в Божих очах – до добра, милосердя, прощення, терпіння, нелицемірної любові, не очікуючи за це похвали чи нагороди, і, роблячи так, просто скажімо: “Ми зробили те, що повинні були зробити, як Божі раби, а слава за все належиться Отцю, Сину і Святому Духові, нині і повіки. Амінь!” (Луки 17:10)